ЖИТЛОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Цей Кодекс регулює питання щодо забезпечення реалізації права громадян на житло, управління житловим фондом, його утримання та збереження, правовідносини фізичних і юридичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування у житловій сфері.
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Кодексі терміни вживаються в такому значенні:

1) аварійне житло - житловий будинок, у якого надземні конструктивні елементи, фундамент (або будинок у цілому) не відповідають вимогам безпечної експлуатації або частково зруйновані та фізичний знос (у грошовому розрахунку) будинку становить 81 - 100%

2) асоціація об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (далі - асоціація) - юридична особа, утворена для представлення спільних інтересів об'єднань;

3) ветхе житло - житловий будинок, у якого надземні конструктивні елементи, фундамент (або будинок у цілому) обмежено виконують свої функції та фізичний знос (у грошовому розрахунку) будинку становить 61 - 80%;

4) допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування жителів будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення);

5) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, установлених законодавством, іншими нормативно-правовими актами і призначена для постійного в ній проживання;

6) житловий комплекс - єдиний комплекс нерухомого майна, що складається із земельної ділянки в установлених межах, розміщеного на ній житлового багатоквартирного будинку або його частиною разом із спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс;

7) житлове приміщення - приміщення, призначене та придатне для постійного і переважного проживання (квартира, кімната);

8) житловий фонд - сукупність усіх видів житла (житлових будинків, квартир, інших приміщень, які призначені та придатні для постійного проживання в них);

9) житловий фонд соціального призначення - сукупність соціального житла, що надається громадянам України, які відповідно до законодавства потребують соціального захисту;

10) заклади та установи, що надають тимчасовий притулок - установи соціального обслуговування, яка створюється з метою безоплатного забезпечення громадян без визначеного місця проживання тимчасовим житлом, продуктами харчування, надання передбаченої законодавством грошової, медичної, правової, соціальної, психологічної та побутової допомоги, а також сприяння таким громадянам (у разі потреби) у встановленні їх особи, відновленні документів, паспортизації та працевлаштуванні;

11) капітальний ремонт будинку - комплекс планових або позапланових ремонтно-будівельних робіт, пов'язаних з відновленням або поліпшенням експлуатаційних показників будинку, заміною або відновленням несучих чи захисних конструкцій та інженерного обладнання без зміни будівельних габаритів об'єкта і його техніко-економічних показників;

12) квартирний облік - облік громадян України, які потребують поліпшення житлових умов і очікують на отримання житла;

13) комунальна квартира - квартира, яка складається з двох і більше ізольованих кімнат, що перебувають у наймі або у власності двох і більше осіб;

14) конструктивні елементи багатоквартирного будинку - частини споруди, які забезпечують її цілість та необхідні технічні умови функціонування (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші, конструкції даху, покрівля, в'їзна група тощо);

15) нежитлове приміщення - приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин відповідно до Цивільного кодексу України;

16) об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, утворена власниками приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню свого майна та управління, утримання і використання спільного майна;

17) поточний ремонт будинку - комплекс будівельних та організаційно-технічних заходів з усунення несправностей (відновлення) елементів будинку і підтримання експлуатаційних показників;

18) прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку;

19) реконструкція житлового будинку - комплекс будівельних робіт з поліпшення експлуатаційних показників приміщень житлового будинку шляхом їх перепланування та переобладнання, надбудови, вбудови, прибудови з одночасним приведенням їх показників у відповідність з нормативно-технічними вимогами;

20) садибний (одноквартирний) будинок - житловий будинок для постійного проживання із земельною ділянкою навколо будинку;

21) соціальне житло - житло всіх форм власності із житлового фонду соціального призначення, що безоплатно надається громадянам України, які відповідно до законодавства потребують соціального захисту, на підставі договору найму на певний строк;

22) соціальний квартирний облік - облік громадян України, які користуються правом на соціальне житло і очікують на його отримання;

23) спеціалізований будинок для ветеранів війни та праці, громадян України похилого віку та інвалідів - установа соціального обслуговування, яка крім приміщень для проживання містить у собі комплекс служб соціально-побутового призначення та медичного обслуговування;

24) спеціалізований будинок для бідних та безпритульних - установа соціального обслуговування, яка утворюється з метою повного забезпечення бідних та безпритульних громадян приміщеннями для проживання, продуктами харчування, передбаченою законодавством медичною, правовою, соціальною, психологічною та побутовою допомогою, допомогою щодо працевлаштування;

25) технічне обладнання багатоквартирного будинку - інженерні комунікації та технічні пристрої, необхідні для створення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання, елеваторних вузлів, елементи упорядження території);

26) уповноважена особа власника - фізична або юридична особа, яка має оформлене у встановленому порядку довіреність власника представляти його інтереси в межах, визначених законодавством;

27) управитель - юридична особа, що здійснює управління неподільним та загальним майном житлового комплексу за дорученням власника (власників) майна і забезпечує його належну експлуатацію.
Стаття 2. Основні засади державної житлової політики

Державна житлова політика спрямована на створення економічних, соціальних та правових умов для реалізації громадянами конституційного права на житло. Держава визначає пріоритети, форми і засоби своєї участі в реалізації громадянами конституційного права на житло виходячи із загальносуспільних інтересів та економічних можливостей.

1. Основними засадами державної житлової політики є:

створення умов, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду;

розроблення, затвердження та виконання Загальнодержавної житлової програми, державних цільових та регіональних програм;

розвиток житлового законодавства;

створення системи житлових фондів;

запровадження механізму участі громадян, органів місцевого самоврядування та держави у фінансуванні будівництва житла;

запровадження державних житлових соціальних стандартів, державних соціальних житлових гарантій забезпеченості громадян житлом;

заохочення власників житла до обрання найбільш ефективних та конкурентних способів управління житловим фондом, які забезпечать його експлуатацію та ремонт відповідно до встановлених нормативів, норм, стандартів та правил;

формування умов для вільного, прозорого набуття права власності на земельні ділянки, призначені для житлового будівництва;

сприяння розвитку на конкурентних засадах ринку житла, яке передається у найм;

сприяння розвитку індивідуального будівництва житла та будівництва житла товариствами забудовників та житлово-будівельними кооперативами, членами яких є громадяни, які потребують поліпшення житлових умов;

сприяння розробленню та впровадженню нових методів у житловому проектуванні, будівництві, виробництві енергозберігаючих, екологічно-безпечних будівельних матеріалів та обладнання, а також їх доступності для громадян;

стимулювання інвестиційної діяльності у сфері житлового будівництва та надання житлово-комунальних послуг;

стимулювання населення до ощадливого використання енергетичних та інших відновлюваних ресурсів, забезпечення енергетичної ефективності житлового фонду;

захист прав споживачів, які беруть участь у фінансуванні житлового будівництва, отримують або мають намір отримувати житлово-комунальні послуги, послуги з управління будинком;

залучення громадськості до формування та реалізації державної житлової політики;

встановлення зв'язків з іншими державами для використання досягнень у реалізації житлових прав громадян.

2. Право на безоплатне одержання житла в користування на умовах найму з державного та комунального житлових фондів мають громадяни України, які потребують соціального захисту та інші категорії громадян, які визначені цим Кодексом та іншими законами.

Право на одержання кредитів на будівництво чи придбання житла надається громадянам України відповідно до цього Кодексу та інших нормативно-правових актів.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

3. Державна політика формування ефективного власника житла реалізується шляхом:

удосконалення законодавчої бази щодо дотримання житлових прав і виконання обов'язків суб'єктів житлового законодавства;

створення умов для діяльності органів самоорганізації населення, діяльність яких спрямована на забезпечення ефективного управління житловим фондом, в тому числі об'єднань співвласників багатоквартирних будинків;

сприяння утриманню власниками житла відповідно до нормативів, норм, стандартів та правил;

проведення просвітницької роботи серед населення з питань формування ефективного власника житла.

4. Державна політика у сфері управління житловим фондом ґрунтується на:

відповідальності власника житлового фонду за його збереження та ефективне використання;

добровільності обрання власниками житла способів управління житлом;

забезпеченні конкуренції на ринку надання послуг з управління житлом;

створенні правових, організаційних та економічних умов для професійного надання послуг з управління житлом юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, а також наданні такими особами житлово-комунальних послуг відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Стаття 3. Житлове законодавство

Житлове законодавство базується на положеннях Конституції України і складається з цього Кодексу, відповідних положень Цивільного кодексу України та прийнятих відповідно до них інших законів та нормативно-правових актів, а також Державних житлових ( соціальних, будівельних, санітарних, екологічних та інш.) норм і стандартів.
Стаття 4. Відносини, що регулюються житловим законодавством цим Кодексом

1. Кодекс регулює відносини щодо:

1) виникнення, реалізація і припинення права власності на житло;

2) ведення обліку громадян, які користуються правом на поліпшення житлових умов та надання їм житла;

3) реалізації прав та виконання обов'язків власників і наймачів житла;

4) формування, управління, використання, утримання та збереження житлового фонду;

5) надання, споживання, оплати житлово-комунальних послуг;

6) збереження та бронювання житла державної та комунальної форми власності;

7) приватизації житлового фонду;

8) забезпечення житлом громадян, які потребують соціального захисту;

9) надання державної підтримки громадянам для внесення плати за житлово-комунальні послуги та наймання житла відповідно до законодавства.

2. Відносини щодо відведення земельних ділянок для житлового будівництва, спорудження і реконструкції житлових будинків, надання кредитів на будівництво чи придбання житла регулюються відповідним законодавством, будівельними і санітарними нормами з урахуванням норм цього Кодексу.
Стаття 5. Суб'єкти права власності на житло

1. Суб'єктами права власності на житло є держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада села, селища, міста, фізична та юридична особа.

2. Усі суб'єкти права власності на житло мають рівні права на володіння, користування, розпоряджання своєю власністю відповідно до законодавства.
Стаття 6. Об'єкти права власності на житло

1. Об'єктами права власності є житлові комплекси, житлові будинки (в тому числі багатоквартирні), квартири, житлові приміщення у гуртожитках, частини житлових та нежитлових будинків чи квартир, інші приміщення, призначені та придатні для постійного проживання.

2. Державна реєстрація права власності та інші речові права на житло та їх обмеження проводиться відповідно до законодавства.
Стаття 7. Права та обов'язки власників житла

1. Власник житла - держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада села, селища, міста, фізична чи юридична особа, що набула право власності на житло відповідно до законодавства.

2. Власник житла має право на володіння, користування і розпоряджання житлом..

3. Власник житла має право розпоряджатися ним на свій розсуд, зокрема:

1) продавати, обмінювати, відчужувати іншим шляхом належне йому житло, передавати в найм, укладати інші договори, не заборонені законодавством;

2) використовувати належне йому житло для провадження господарської діяльності (крім промислового виробництва) та іншої не забороненої законодавством діяльності за умови переведення житла у встановленому порядку до складу нежитлових приміщень.

3) вчиняти щодо належного йому житла інші дії, які не суперечать закону.

4. Власник житла зобов'язаний забезпечити належне управління житлом, ремонт і утримання житла та прибудинкової території, відповідно до Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, пристосування житла з урахуванням вимог осіб з обмеженими фізичними можливостями, запобігати заподіянню шкоди навколишньому природному середовищу, не порушувати права та інтереси інших осіб, а також дотримуватися правил користування житловими приміщеннями та вимог рішень органів місцевого самоврядування з питань утримання, користування та управління житлом.

5. Власник житла за своїми зобов'язаннями відповідає своїм власним майном, у тому числі належним йому житлом, згідно із законодавством.
Стаття 8. Форми власності житлового фонду

1. За формою власності житловий фонд поділяється на:

1) приватний житловий фонд, який належить на праві приватної власності юридичним чи фізичним особам;

2) державний житловий фонд, який складається з об'єктів житлового фонду, що належать державним підприємствам, установам та організаціям на праві господарського відання або оперативного управління, підприємствам, установам та організаціям Автономної Республіки Крим;

3) комунальний житловий фонд, який належить на праві власності територіальним громадам сіл, селищ і міст;

4) житловий фонд, який належить на праві спільної власності двом чи більше суб'єктам різних форм права власності на житло.
Стаття 9. Функціональне призначення житлового фонду

За призначенням житловий фонд поділяється на:

1) житловий фонд загального призначення, до якого належить житло всіх форм власності, що використовується громадянами на загальних підставах;

2) житловий фонд соціального призначення, до якого належить житло всіх форм власності, що надається на певний строк органами місцевого самоврядування громадянам України, що потребують соціального захисту відповідно до законодавства;

3) житловий фонд спеціального призначення, що складається з житла всіх форм власності, надається працівникам підприємств, установ та організацій на підставі відповідного договору, а також окремим категоріям громадян України у порядку і на умовах, передбачених статтями 113 - 124 цього Кодексу, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини у житловій сфері.

Провадити діяльність, пов'язану з промисловим виробництвом у житлових будинках (квартирах) забороняється.

Вимоги щодо обмеження чи припинення господарської або іншої не забороненої законодавством діяльності у житлі, що належить громадянам на праві приватної власності, можуть бути встановлені лише відповідно до законодавства.
Стаття 10. Формування житлового фонду

1. Житловий фонд формується шляхом:

1) будівництва нового житла;

2) реконструкції існуючого житла, переобладнання нежитлових будинків у житлові;

3) дарування житла;

4) передачі до державної та комунальної власності житла, вилученого на підставі судових рішень або визнаного в установленому законодавством порядку безхазяйним;

5) передачі забудовниками частки житлової площі в новозбудованих будинках місцевим радам на підставі, передбаченій законодавством;

6) передачі з державної до комунальної власності соціального житла, збудованого за рахунок коштів державного бюджету;

7) набуття права власності на житло на інших підставах, передбачених законодавством.
Стаття 11. Переведення житлових будинків (їх частин), квартир та інших приміщень, які призначені та придатні для проживання в них, до складу нежитлових та нежитлових до складу житлових

1. Підставами для переведення житлових будинків (їх частин), квартир та інших приміщень, призначених та придатних для проживання в них, до складу нежитлових є:

1) визнання в установленому законодавством порядку житлового будинку, житлового приміщення непридатним для проживання;

2) прийняття в установленому законодавством порядку рішення про зміну функціонального призначення житлового будинку, житлового приміщення.

2. Переведення житлових будинків (їх частин), квартир та інших приміщень, призначених та придатних для проживання в них, до складу нежитлових здійснюється у разі дотримання таких умов:

1) наявність волевиявлення власника житла;

2) розташування приміщення на першому поверсі або вище за можливості облаштування окремого входу (виходу) до такого приміщення. Приміщення, розташовані безпосередньо під ним, повинні бути нежитлові;

3) наявність письмової згоди на переведення житлових приміщень та інших приміщень, призначених та придатних для проживання в них, до складу нежитлових, що надана заінтересованими особами (співвласниками, особами, які проживають у таких та суміжних приміщеннях, і майнові або немайнові права та інтереси яких можуть бути порушені);

4) наявність висновків державних органів щодо можливості переведення житлових будинків (їх частин), квартир та інших приміщень, призначених та придатних для проживання в них, до складу нежитлових, що підготовлені відповідно до законодавства.

3. Переведення нежитлових будинків (їх частин), нежитлових приміщень до складу житлових здійснюється у разі дотримання таких умов:

1) волевиявлення власника приміщення;

2) наявність письмової згоди на переведення нежитлових приміщень до складу житлових, що надана заінтересованими особами (співвласниками, особами, які користуються такими та суміжними приміщеннями і майнові або немайнові права та інтереси яких можуть бути порушені);

3) наявність висновків державних органів, підготовлених відповідно до законодавства щодо можливості переведення нежитлових будинків (їх частин), нежитлових приміщень у житлові.

4. Переведення житлових будинків (їх частин), квартир та інших приміщень, призначених та придатних для проживання в них, до складу нежитлових та нежитлових до складу житлових проводиться органом місцевого самоврядування на підставі письмової заяви власника відповідного приміщення або підприємства, установи або організації, у господарському віданні чи оперативному управлінні яких перебуває відповідне приміщення.

У разі коли співвласниками приміщень є діти або недієздатні особи, переведення житлових будинків (їх частин), квартир та інших приміщень, призначених та придатних для проживання в них, до складу нежитлових приміщень та навпаки проводиться відповідно до законодавства за згодою органів опіки та піклування.

5. Переведення придатних для проживання житлових будинків (їх частин), квартир та інших приміщень, призначених та придатних для проживання в них, до складу нежитлових у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої цієї статті, а також виключення таких житлових будинків (їх частин), квартир та інших приміщень, у багатоквартирних житлових будинках із складу житлового фонду у випадку, передбаченому пунктом 4 частини першої статті 12 цього Кодексу, не є підставою для надання їх власнику іншого житла.

6. Власник приміщення або уповноважений ним орган (особа) має право оскаржити до суду відмову у видачі дозволу або прийняті рішення про переведення житлових приміщень до складу нежитлових та навпаки.

7. Порядок переведення житлових будинків (їх частин), квартир та інших приміщень, призначених та придатних для проживання в них, у нежитлові та нежитлових до складу житлових визначається центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Стаття 12. Види діяльності, провадження яких дозволяється у нежитлових приміщеннях житлових будинків (їх частин), квартирах

Перелік видів діяльності, провадження яких дозволяється в нежитлових приміщеннях житлових будинків (їх частин), квартирах, житлових приміщеннях гуртожитків, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 13. Виключення житлових будинків (їх частин), квартир та інших приміщень, які призначені та придатні для проживання в них, із складу житлового фонду

1. Виключення житлових будинків (їх частин), квартир та інших приміщень, які призначені та придатні для проживання в них, із складу житлового фонду здійснюється органами місцевого самоврядування у разі:

1) визнання житла аварійним;

2) визнання житла непридатним для проживання;

3) знесення житлових будинків (їх частин), квартир та інших приміщень, які призначені та придатні для проживання в них, з мотивів суспільної необхідності;

4) переведення житлових будинків (їх частин), квартир та інших приміщень, які призначені та придатні для проживання в них, до складу нежитлових.

Виключення житлових будинків (їх частин), квартир та інших приміщень, які призначені та придатні для проживання в них, із складу житлового фонду не позбавляє власників чи співвласників права власності на них (крім випадків знесення житлових будинків).

2. Порядок обстеження житлових будинків (їх частин), квартир та інших приміщень, які призначені для проживання в них, з метою визнання непридатними для проживання або такими, що підлягають знесенню, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 14. Повноваження Верховної Ради України

1. До повноважень Верховної Ради України у житловій сфері належить:

1) формування державної житлової політики та законодавчої бази у житловій сфері;

2) прийняття законів щодо Загальнодержавних житлових програм;

3) здійснення парламентського контролю у межах, визначених Конституцією та законами;

4) здійснення інших повноважень відповідно до законодавства;
Стаття 15. Повноваження Кабінету Міністрів України у житловій сфері

1. До повноважень Кабінету Міністрів України у житловій сфері належить:

1) участь у формуванні державної політики та її реалізації;

2) організація розроблення, забезпечення виконання загальнодержавних програм;

3) спрямування і координація діяльності центральних та інших органів виконавчої влади;

4) затвердження порядків і правил

5) здійснення інших повноважень відповідно до законодавства;
Стаття 16. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства в житловій сфері

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства в житловій сфері належать:

1) підготовка пропозицій щодо формування державної житлової, науково-технічної та економічної політики та участь в її реалізації;

2) розроблення проектів державних та організація розроблення регіональних програм;

3) забезпечення відповідно до законодавства реформування житлового господарства;

4) розроблення нормативно-правових актів з питань формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, стандартів, нормативів, норм, порядків та правил, у тому числі з урахуванням вимог осіб з обмеженими фізичними можливостями, а також з питань утримання, експлуатації, поточного і капітального ремонту, реконструкції об'єктів житлового фонду;

5) участь у розробленні та здійсненні заходів щодо демонополізації у сфері житлового господарства, сприяння впровадженню конкурентних засад у сфері надання житлово-комунальних послуг;

6) забезпечення здійснення державного нагляду і контролю:

за використанням та утриманням житлового фонду та об'єктів комунального господарства з надання житлово-комунальних послуг;

за дотриманням виконавцями/виробниками послуг, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у межах, установлених законодавством;

7) координація діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

8) здійснення нормативно-методичного забезпечення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна.
Стаття 17. Повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в житловій сфері

1. До повноважень місцевих органів виконавчої влади належить:

1) забезпечення реалізації державної політики та затверджених місцевих програм розвитку житлової сфери;

2. До повноважень органів місцевого самоврядування належить:

1) сприяння розвитку житлового будівництва та ринку житлово-комунальних послуг, забезпечення комплексного розвитку житлово-комунального господарства;

2) забезпечення управління комунальним житловим фондом, визначення або участь у визначенні в установленому законодавством порядку виконавця житлово-комунальних послуг у такому житловому фонді, організація належного обслуговування і ремонту житлового фонду, благоустрою та утримання прибудинкової території;

3) вжиття заходів до енергозбереження і збереження житлового фонду незалежно від форми власності та виділення власникам, управителям, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, житловим кооперативам, бюджетних коштів для проведення першого після приватизації капітального ремонту та здійснення енергозберігаючих заходів відповідно до законодавства;

4) здійснення на підставі письмової заяви власника житла або підприємства, установи та організації, у господарському віданні чи оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд, переведення житлових приміщень до складу нежитлових і нежитлових до складу житлових, погодження проведення реконструкції житла та знесення непридатних для проживання житлових будинків;

5) ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, прийняття рішень про надання таким громадянам житла з комунального житлового фонду та житлового фонду соціального призначення на підставах і в порядку, що визначені законодавством;

6) видача відповідно до законодавства охоронних свідоцтв (броні) на житло;

7) сприяння утворенню та діяльності об'єднань співвласників багатоквартирних житлових будинків, товариств власників житла;

8) фінансування за рахунок коштів місцевих бюджетів та інших джерел житлового фонду соціального призначення;

9) здійснення контролю за наданням та використанням соціального житла за призначенням, вжиття заходів до забезпечення його збереження;

10) проведення моніторингу сукупного доходу громадян, які перебувають на соціальному квартирному обліку або вже отримали соціальне житло;

11) ведення обліку наявного житлового фонду всіх видів;

12) створення умов для розвитку конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг, забезпечення рівних умов діяльності суб'єктам господарювання на такому ринку незалежно від їх організаційно-правової форми;

13) здійснення контролю за квартирним обліком, який ведеться підприємствами, установами та організаціями відповідно до законодавства;

14) забезпечення проведення приватизації житла відповідно до законодавства;

15) забезпечення підготовки та перепідготовки кадрів у сфері управління житлом;

16) сприяння облаштуванню житла відповідно до вимог людей з обмеженими фізичними можливостями;

17) надання підтримки власникам житлових будинків, співвласникам багатоквартирних будинків, об'єднань та асоціацій власників та співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельних кооперативів, щодо формування та функціонування конкурентного ринку на послуги з управління, утримання та збереження житлового фонду;

18) встановлення норм забезпеченості житловою площею для визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов.

19) здійснення інших повноважень, передбачених законодавством.
Розділ II. Реалізація права громадян на житло
Глава 1. Порядок реалізації права громадян на житло
Стаття 18. Реалізація права громадян на житло

1. Для забезпечення реалізації права громадян на житло шляхом його будівництва чи придбання у власність:

1) держава:

а) створює умови для надання кредитів для будівництва чи придбання житла;

б) надає одноразову цільову допомогу громадянам,

в) надає громадянам можливість приватизувати займане ними житло відповідно до законодавства;

2) органи місцевого самоврядування надають громадянам, які перебувають на квартирному обліку відповідно до законодавства можливість будувати житло шляхом виділення для цього земельних ділянок

3) підприємства, установи та організації усіх форм власності у прийнятних для них формах, що не суперечать законодавству, можуть будувати чи придбавати житло для громадян, які перебувають з ними у трудових або інших відносинах.

2. Для забезпечення реалізації права громадян на житло шляхом одержання його у найм:

1) державні підприємства, установи та організації надають громадянам житло з державного житлового фонду спеціального призначення відповідно до законодавства;

2) органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства:

а) надають громадянам, які перебувають на обліку для отримання соціального житла, у користування житло із житлового фонду соціального призначення;

б) надають громадянам житло з комунального житлового фонду спеціального призначення;

в) можуть надавати громадянам у найм житло з комунального житлового фонду загального призначення на умовах та у порядку, визначеному законодавством та органами місцевого самоврядування;

3) підприємства, установи та організації усіх форм власності можуть надавати у найм громадянам, які перебувають з ними у трудових або інших відносинах, житло із житлового фонду спеціального призначення, що перебуває у їх власності, на прийнятних для сторін умовах, що не суперечить законодавству;

4) власники житла можуть надавати у найм фізичним та юридичним особам житло, що належить їм на праві власності, на умовах та у порядку, визначеному договором.

3. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, можуть придбати житло на загальних умовах. Таким громадянам також може надаватися в користування житло із житлового фонду спеціального призначення відповідно до статей 114-117 цього Кодексу.
Стаття 19. Вік, з якого громадяни реалізують право на одержання житлового приміщення за договором найму

1. Громадяни самостійно реалізують право на одержання житлового приміщення після досягнення вісімнадцятирічного віку, а ті, що влаштувалися на роботу у передбачених законодавством випадках до досягнення вісімнадцятирічного віку або одружилися, з часу влаштування на роботу або одруження.

Інші неповнолітні (віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років) реалізують право на одержання житлового приміщення за згодою батьків або піклувальників.
Стаття 20. Підстави для визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов

1. Такими, що проживають на законних підставах у відповідному населеному пункті та потребують поліпшення житлових умов, вважаються громадяни, які:

1) забезпечені житловою площею нижче норми, що встановлюється органами місцевого самоврядування, яка не повинна бути меншою за санітарну норму житлового приміщення для однієї особи, що визначається центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я;

2) страждають на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в одній кімнаті з членами своєї сім'ї або в комунальній квартирі. Перелік таких захворювань затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров'я;

3) не мають житла (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, вихованці дитячих будинків, дитячих будинків-інтернатів, дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, - після набуття повної цивільної дієздатності), бездомні, безпритульні, ті, що постраждали від надзвичайної ситуації техногенного або природного характеру (стихійного лиха);

4) проживають в аварійному, ветхому житлі або в житлі, що не відповідає санітарним та/або будівельним нормам, незалежно від строку проживання;

5) проживають в одній кімнаті двома і більше сім'ями (незалежно від родинних зв'язків), а також є особами різної статі, старшими за дев'ять років (крім подружжя);

6) проживають за договором піднайму житлового приміщення в будинках державного та комунального житлового фонду;

7) проживають у гуртожитках та не мають іншого постійного місця проживання.
Стаття 21. Взяття громадянина на квартирний облік

1. На квартирний облік беруться громадяни України, які відповідно до законодавства:

1) мають право на отримання соціального житла;

2) забезпечені житлом за рахунок державного або комунального житлового фонду спеціального призначення;

3) забезпечуються житлом з комунального житлового фонду на умовах найму за доступну плату за такий найом;

4) забезпечуються за доступну ціну житлом з комунального житлового фонду загального призначення та на одержання кредиту, іншої фінансової допомоги для будівництва чи придбання житла.

2. Квартирний облік осіб ведеться:

1) за місцем постійного проживання осіб, а для бездомних громадян за переважним місцезнаходженням - органами місцевого самоврядування;

2) за місцем роботи - підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності за рішенням їх органів управління.

Порядок ведення квартирного обліку підприємствами, установами та організаціями затверджує Кабінет Міністрів України.

Умови взяття на квартирний облік осіб, які залишили роботу на підприємствах, в установах та організаціях у зв'язку з виходом на пенсію або в разі захворювання, що перешкоджає подальшій роботі, визначаються колективним договором.

Взяття осіб на квартирний облік здійснюється на підставах, передбачених статтею 18 цього Кодексу.

Списки громадян, узятих на квартирний облік, підлягають оприлюдненню.

3. У разі смерті особи, що перебувала на квартирному обліку, за членами її сім'ї, які перебували на квартирному обліку разом з нею, зберігається право на подальше перебування на обліку в разі, коли сім'я після смерті заявника не втратила право на поліпшення житлових умов. Таке ж право зберігається за членами сім'ї особи, що перебувала на обліку і була знята з обліку на підставах, зазначених у пункті 3 частини першої статті 21 цього Кодексу, якщо сім'я і надалі потребує поліпшення житлових умов.

У разі ліквідації підприємства, установи та організації, скорочення чисельності або штату працівників за особами, що перебували на квартирному обліку, та членами їх сімей зберігається право на подальше перебування на обліку за місцем проживання в органах місцевого самоврядування із збереженням строку перебування працівника на квартирному обліку за місцем роботи. За такими громадянами також зберігається право на першочергове або позачергове отримання житла відповідно до законодавства.

4. Особи, що штучно погіршили свої житлові умови внаслідок обміну, продажу, переведення житлового приміщення до складу нежитлових або іншого відчуження займаного ними житла, навмисного його зіпсуття чи зруйнування, зміни місця проживання (крім випадків одруження), не беруться на квартирний облік протягом п'яти років після такого погіршення житлових умов.
Стаття 22. Черговість поліпшення житлових умов громадян

1. Надання особам, що перебувають на квартирному обліку, житла з житлового фонду соціального та/або загального призначення здійснюється з урахуванням черговості в порядку, встановленому законодавством.

Черговість надання особам житла визначається за часом взяття на квартирний облік.

2. Незалежно від перебування на квартирному обліку житло поза чергою надається особам, якщо їх житло:

1) стало непридатним для проживання внаслідок надзвичайної ситуації;

2) підлягає знесенню у зв'язку з аварійним станом;

3) підлягає знесенню або виключенню із складу житлового фонду у зв'язку із суспільною необхідністю.

3. Поза чергою житло надається таким особам, що перебувають на квартирному обліку:

1) інвалідам війни та особам, прирівняним до них у встановленому законодавством порядку, - протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання житлового приміщення, з них інвалідам І групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права інвалідів Великої Вітчизняної війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання житлових приміщень перед усіма іншими категоріями осіб, що мають право на позачергове одержання житла;

2) особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - протягом двох років з дня взяття на квартирний облік;

3) колишнім малолітніми (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаними інвалідами унаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин;

4) дружинам (чоловікам) померлих жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами унаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, що не одружилися вдруге;

5) особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, - протягом року з дня подання заяви;

6) особам, що постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 2;

7) дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після закінчення періоду перебування у відповідних закладах для таких дітей, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї або повернення від опікуна (піклувальника), а також особам з їх числа надається упоряджене соціальне житло протягом місяця;

8) дітям-інвалідам, що не мають батьків або батьки яких позбавлені батьківських прав і проживають в установах соціального захисту населення - після досягнення повноліття;

9) особам, що були незаконно засуджені і згодом реабілітовані, у разі, коли неможливе повернення житла, займаного ними раніше;

10) спеціалістам, запрошеним на роботу згідно з трудовим договором, яким передбачається забезпечення житлом;

11) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), що перебувають на квартирному обліку в разі звільнення в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штату або проведенням організаційних заходів. У разі смерті особи, звільненої з військової служби в запас або у відставку на зазначених підставах, її сім'я зберігає право на пільгове одержання житла;

12) особам, звільненим з військової служби і визнаним інвалідами унаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання обов'язків військової служби, або захворювання, одержаного під час проходження військової служби;

13) сім'ям військовослужбовців, що загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, у разі потреби у поліпшенні житлових умов.

4. У першу чергу житло надається таким громадянам, що перебувають на квартирному обліку:

1) учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них законом, з них учасникам бойових дій, що дістали поранення, контузію або каліцтво під час участі в бойових діях чи під час виконання обов'язків військової служби, - протягом двох років з дня взяття на квартирний облік;

2) учасникам війни та особам, прирівняним до них законом;

3) інвалідам І і II групи;

4) особам, що мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

5) колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених Німеччиною та її союзниками у період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також дітям, що народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків;

6) колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни; особам, що були насильно вивезені для примусових робіт на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв'язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням;

7) особам, реабілітованими відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні";

8) особам, що страждають на форми хронічних захворювань згідно з переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я;

9) членам сімей та одиноким матерям і батькам, що мають трьох і більше дітей, а також у разі народження близнюків;

10) членам сімей, що мають дитину-інваліда;

11) звільненим у запас або у відставку військовослужбовці Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення;

12) членам сімей осіб, які загинули під час виконання службових чи громадських обов'язків (зокрема під час рятування життя людини) або на виробництві;

13) особам, які одержали на виробництві травму або професійне захворювання, у зв'язку з чим не можуть проживати в одній кімнаті, гуртожитку з іншими особами. Питання про першочергове надання житла вирішується на підставі медичного висновку в разі, коли це передбачено колективним договором;

14) учителям чи іншим педагогічним працівникам загальноосвітніх шкіл;

15) особам рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту.

5. Право на позачергове та першочергового одержання житла може бути надано іншим категоріям громадян у випадках, установлених законом.
Стаття 23. Підстави для зняття осіб з квартирного обліку

1. Особи знімаються з квартирного обліку в разі:

1) втрати права на поліпшення житлових умов, у тому числі права на отримання соціального житла;

2) поліпшення житлових умов, у результаті якого зникла потреба в одержанні іншого житла;

3) виїзду на постійне проживання до іншого населеного пункту, якщо інше не встановлено законодавством;

4) припинення трудових відносин з підприємством, установою чи організацією особою, що перебуває на квартирному обліку за місцем роботи, відповідно до статті 19 цього Кодексу;

5) подання неправдивих відомостей, які стали підставою для взяття на квартирний облік,

2. Зняття з квартирного обліку здійснюється органом, який прийняв рішення про взяття особи на такий облік.

3. Рішення про зняття з квартирного обліку за місцем проживання і за місцем роботи приймається із зазначенням підстав зняття з обліку і видачею громадянинові копії відповідного рішення протягом 5 днів після його прийняття.

Рішення про зняття з квартирного обліку може бути оскаржено в судовому порядку.
Стаття 24. Облік громадян, що мають право на отримання соціального житла

1. Соціальний квартирний облік ведеться органами місцевого самоврядування за місцем проживання громадян, що мають право на отримання квартир, садибних (одноквартирних) житлових будинків із житлового фонду соціального призначення, після набуття ними повної цивільної дієздатності відповідно до законодавства.

2. Правом взяття на соціальний квартирний облік користуються громадяни України:

а) для яких таке житло буде єдиним місцем проживання або які мають право на поліпшення житлових умов відповідно до законодавства;

б) середньомісячний сукупний дохід яких за попередній рік з розрахунку на одну особу в сумі менший від сумарної величини опосередкованої вартості найму житла в даному населеному пункті та розміру прожиткового мінімуму, встановленого законодавством.

При визначенні середньомісячного сукупного доходу враховується вартість майна, що перебуває у власності громадянина та членів його сім'ї за останні п'ять років на момент взяття на соціальний квартирний облік.

Порядок врахування вартості майна, що перебуває у власності громадянина та членів його сім'ї, та порядок визначення величини опосередкованої вартості найму житла в населеному пункті затверджує Кабінет Міністрів України.

Правом взяття на соціальний квартирний облік також користуються громадяни, які проживають у закладах та установах, що надають тимчасовий притулок, громадяни, які мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законодавством за умов, визначених пунктами "а" і "б" цієї частини.

3. Перебування громадянина на соціальному квартирному обліку не є підставою для відмови йому у взятті на квартирний облік або зняття з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, чи обліку осіб, які мають право на отримання житла (пільгових кредитів на будівництво і придбання житла) за державними житловими програмами для окремих категорій громадян, визначених законодавством.

4. Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього затверджує Кабінет Міністрів України.

5. Житло із житлового фонду соціального призначення надається громадянам за рішенням органу місцевого самоврядування. Таке рішення є підставою для укладення відповідного договору найму соціального житла.

Договір найму соціального житла діє до моменту виникнення обставин, за яких наймач соціального житла втрачає право на користування таким житлом.

У договорі найму соціального житла обов'язково зазначається вичерпний перелік підстав для припинення дії такого договору, визначених законодавством.
Стаття 25. Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього

1. На соціальний квартирний облік громадяни беруться за рішенням органу місцевого самоврядування на підставі їх письмової заяви.

Взяття громадян на соціальний квартирний облік може здійснюватися за заявою осіб, уповноважених ними на основі письмового доручення, завіреної в установленому законодавством порядку.

2. Взяття на соціальний квартирний облік недієздатних громадян здійснюється за заявою опікуна або органу опіки та піклування.

3. До заяви про взяття на соціальний квартирний облік додаються документи, що підтверджують обґрунтованість визнання у встановленому порядку громадянина малозабезпеченим та таким, що потребує надання соціального житла. Вичерпний перелік документів затверджує Кабінет Міністрів України.

Перелік документів має, зокрема, містити:

1) довідка про місце проживання та склад сім'ї;

2) копії документів, що посвідчують особу громадянина та членів його сім'ї;

3) копії довідок про присвоєння ідентифікаційного номера громадянинові та членам його сім'ї;

4) копії документів, що підтверджують право громадянина та членів його сім'ї на надання пільг під час взяття на облік;

5) довідки про доходи громадянина та членів його сім'ї за попередній рік;

6) відомості про вартість майна, що перебувало та перебуває у його власності та власності членів його сім'ї за п'ять років, що передують року надання соціального житла.

4. Громадянинові, який подав заяву про взяття на соціальний квартирний облік, органом місцевого самоврядування видається розписка в одержанні документів з обов'язковим зазначенням їх переліку та дати їх надходження.

5. Рішення про взяття на соціальний квартирний облік або про відмову у взятті на такий облік приймається органом місцевого самоврядування за результатами розгляду заяви та інших наданих відповідно до переліку, передбаченого частиною третьою цієї статті, документів не пізніше ніж протягом тридцяти робочих днів після надходження таких документів.

6. Орган місцевого самоврядування, що здійснює взяття на соціальний квартирний облік, надсилає не пізніше ніж протягом семи робочих днів від дня прийняття рішення про взяття на соціальний квартирний облік письмове повідомлення із зазначенням дати взяття на облік, виду і номера черги або підстави відмови у задоволенні заяви.

Орган місцевого самоврядування укладає з громадянином, для якого соціальне житло є єдиним місцем проживання, договір найму житлового приміщення у соціальному гуртожитку з дати взяття його на облік.

7. Відмова у взятті громадян на соціальний квартирний облік може бути оскаржена в судовому порядку.
Стаття 26. Порядок ведення органом місцевого самоврядування соціального квартирного обліку громадян

1. Списки громадян, що мають право на отримання соціального житла в порядку загальної черги, позачергово або першочергово розміщуються окремо по кожному виду черги та підлягають оприлюдненню.

2. Поряд із списками, зазначеними у частині першій цієї статті, розміщується порядок надання соціального житла.

3. Орган місцевого самоврядування проводить щорічний моніторинг доходів громадян, які перебувають на соціальному квартирному обліку, та членів їх сімей за попередній рік.

Порядок проведення щорічного моніторингу доходів громадян, які перебувають на соціальному квартирному обліку, та членів їх сімей затверджується Кабінетом Міністрів України.

4. У разі коли середньомісячний сукупний дохід громадянина, який перебуває на соціальному квартирному обліку, та членів його сім'ї за попередні два роки поспіль з розрахунку на одну особу змінився і став вищий за сумарну величину опосередкованої вартості найму житла та прожиткового мінімуму в даному населеному пункті, передбачену пунктом "б" частини другої статті 22 цього Кодексу, така зміна є підставою для зняття зазначеного громадянина з соціального квартирного обліку.

5. За громадянином, який перебував на соціальному квартирному обліку і знятий з такого обліку, зберігається протягом наступних трьох років з дня зняття з обліку право на поновлення в черзі за його номером у цій черзі за умови відновлення права такого громадянина на отримання соціального житла відповідно до частини другої статті 22 цього Кодексу.

6. Громадяни, які відповідно до умов, визначених частиною другою статті 22 цього Кодексу, втратили право на перебування на соціальному квартирному обліку, за їх згодою можуть бути включені до списків осіб, що мають право на одержання державних цільових довгострокових кредитів для будівництва чи придбання житла.

Положення про державні цільові довгострокові кредити для будівництва чи придбання житла затверджує Кабінет Міністрів України.

7. Соціальний квартирний облік громадян, встановлення черговості, а також розподіл житлової площі здійснюються під громадським контролем відповідно до статті 29 цього Кодексу.
Стаття 27. Право на позачергове отримання квартир або садибних (одноквартирних) житлових будинків із житлового фонду соціального призначення

1. Право на позачергове отримання квартир або садибних (одноквартирних) житлових будинків із житлового фонду соціального призначення, за наявності в них права на отримання такого житла, мають:

1) інваліди війни та особи, прирівняні до них згідно із законом, - протягом двох років з дня взяття на соціальний квартирний облік, з них інваліди I групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року;

2) особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - протягом двох років з дня взяття на соціальний квартирний облік;

3) колишні малолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося

14 років) в'язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, які визнані інвалідами внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин;

4) дружини (чоловіки) померлих жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге;

5) особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і належать до категорії 1, - протягом року з дня взяття на соціальний квартирний облік;

6) особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і належать до категорії 2;

7) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, після завершення перебування у відповідних закладах для таких дітей, дитячих будинках сімейного типу, прийомній сім'ї або після закінчення строку опіки над такими дітьми та в разі відсутності в таких дітей права на житло, а також особи з їх числа після завершення строкової служби у Збройних Силах України або повернення з установ, які виконують покарання у вигляді позбавлення волі, - протягом місяця;

8) діти-інваліди, які не мають батьків або батьки яких позбавлені батьківських прав і які проживають в установах соціального захисту населення, після досягнення повноліття;

9) громадяни, що незаконно засуджені і згодом реабілітовані, в разі неможливості повернення житлового приміщення, займаного ними раніше;

10) громадяни, житло яких визнане в установленому порядку непридатним для проживання або не підлягає ремонту та реконструкції;

11) громадяни, з якими органом місцевого самоврядування було розірвано договір найму соціального житла на підставі, визначеній частиною шостою статті 84 цього Кодексу, але які протягом наступних трьох років з дня розірвання договору набули такого права.
Стаття 28. Право на першочергове отримання квартир або садибних (одноквартирних) житлових будинків із житлового фонду соціального призначення

1. Право на першочергове отримання квартир або садибних (одноквартирних) житлових будинків із житлового фонду соціального призначення мають:

1) учасники бойових дій та особи, прирівняні до них згідно із законом, з них учасники бойових дій, які дістали поранення, контузію або каліцтво під час участі в бойових діях чи під час виконання обов'язків військової служби, - протягом двох років з дня взяття на соціальний квартирний облік;

2) учасники війни та особи, прирівняні до них згідно із законом;

3) інваліди I і II груп;

4) особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

5) колишні неповнолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених Німеччиною та її союзниками в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також діти, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків;

6) колишні в'язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни; особи, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв'язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням;

7) особи, реабілітовані відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні";

8) громадяни, які страждають на тяжкі форми деяких хронічних захворювань за переліком, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я;

9) сім'ї та одинокі матері й батьки, які мають трьох і більше дітей, а також ті, у яких народилися близнюки;

10) сім'ї, які мають дитину-інваліда або інваліда I чи II групи;

11) звільнені в запас або у відставку військовослужбовці Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, та правоохоронних органів спеціального призначення;

12) сім'ї осіб, які загинули під час виконання службових чи громадських обов'язків (у тому числі під час рятування життя людини) або на виробництві;

13) особи, які одержали на виробництві травму або професійне захворювання, у зв'язку з чим не можуть проживати в одній кімнаті з іншими особами;

14) сім'ї, в яких вік чоловіка та дружини не перевищує 35 років, або неповні сім'ї, в яких вік матері (батька) перевищує 35 років, одинокі громадяни віком до 35 років;

15) сім'ї з неповнолітніми дітьми;

16) вагітні жінки;

17) особи, які втратили працездатність;

18) пенсіонери.
Стаття 29. Підстави для відмови у взятті громадянина на соціальний квартирний облік

1. Відмова у взятті громадянина на соціальний квартирний облік допускається в разі:

1) неподання необхідних документів відповідно до частини другої та третьої статті 22 і частини третьої статті 23 цього Кодексу;

2) подання документів з виправленнями;

3) подання документів, які не підтверджують можливість визнання у встановленому порядку відповідного громадянина таким, що потребує надання соціального житла;

4) подання документів із заздалегідь неправдивою інформацією, що було встановлено органом, що здійснює взяття на соціальний квартирний облік.

2. Рішення про відмову у взятті на соціальний квартирний облік повинне містити підстави для такої відмови з обов'язковим зазначенням порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

3. Письмова відповідь з рішенням про відмову у взятті на соціальний квартирний облік видається (надсилається) громадянинові, який подав відповідну заяву, протягом трьох робочих днів від дня прийняття такого рішення.
Стаття 30. Зняття громадянина із соціального квартирного обліку

1. Громадянин знімається із соціального квартирного обліку в разі:

1) подання за місцем обліку заяви про зняття з обліку;

2) втрати підстав, визначених частиною другою статті 22, що дають право на отримання соціального житла;

3) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;

4) одержання ним у встановленому порядку кредиту на будівництво чи придбання житла;

5) надання йому у встановленому порядку земельної ділянки для будівництва приватного житлового будинку;

6) виявлення в документах, які подавалися ним до органу, що здійснює взяття на соціальний квартирний облік, відомостей, які не відповідають дійсності, але стали підставою для взяття на соціальний квартирний облік, а також у разі виявлення неправомірних дій посадових осіб зазначеного органу під час вирішення питання про взяття на соціальний квартирний облік.

2. Рішення про зняття громадянина із соціального квартирного обліку приймається органом, за рішенням якого такий громадянин взятий на зазначений облік, протягом тридцяти робочих днів від дня виявлення обставин, що є підставою для ухвалення рішення про зняття із соціального квартирного обліку.

Про зняття громадянина із соціального квартирного обліку йому повідомляється в письмовій формі протягом тридцяти робочих днів після прийняття відповідного рішення із зазначенням причини зняття.
Стаття 31. Громадський контроль за розподілом соціального житла

1. Громадський контроль за розподілом соціального житла здійснюється наглядовою радою.

2. Наглядова рада формується за принципом рівного представництва від органу місцевого самоврядування, який веде соціальний квартирний облік і здійснює надання соціального житла, громадських організацій, у статутах яких передбачено сприяння громадянам, які потребують соціального захисту, та представників підприємств, установ, організацій різних форм власності.

3. Порядок формування та діяльності наглядової ради визначається Кабінетом Міністрів України.

4. Соціальне житло надається особам з урахуванням мінімальної норми, встановленої Кабінетом Міністрів України.

5. Житло з державного та комунального житлового фонду загального призначення надається особам у межах норми загальної площі, яка встановлюється Кабінетом Міністрів України.

6. Норма площі житла, на будівництво або придбання якого надається кредит з відповідного державного фонду, прирівнюється до норми загальної площі відповідно до частини другої цієї статті.

7. Площа наданого особам (в тому числі тим особам, які мають право на додаткову житлову площу відповідно до законодавства) житлового приміщення може перевищувати установлену норму загальної площі, якщо це однокімнатна квартира.

Особам похилого віку, а за висновками лікувально-профілактичного закладу - відповідним категоріям інвалідів і хворих, житло надається на їх прохання на нижніх поверхах або в будинках, обладнаних ліфтами.
Стаття 32. Право громадян на приватизацію житла державного та комунального житлового фонду загального призначення

Громадяни, які користуються на умовах договору найму житлом державного та комунального житлового фонду загального призначення, мають право на приватизацію займаного житла відповідно до законодавства.
Стаття 33. Про безоплатну передачу житла громадянами

1. Громадяни, які мають житло у приватній власності і перебувають на квартирному обліку, в разі одержання житла з державного або комунального житлового фонду на всіх членів сім'ї в межах норми, передбаченої частиною другою статті 30 цього Кодексу, зобов'язані передати безоплатно власне житло органу, який здійснює поліпшення житлових умов на його вимогу.

2. Громадяни, які мають житло, право власності на яке набуто на законних підставах, вправі передати його безоплатно Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, виконавчим органам сільських, селищних, міських рад, підприємствам, установам, організаціям (за їх згодою). У таких громадян залишається право на володіння та користування зазначеним житлом на умовах договору найму з новим власником.
Глава 2. Житлові (або житлово-будівельні) кооперативи
Стаття 34. Житлові (або житлово-будівельні) кооперативи

1. Житловий (або житлово-будівельний) кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися з метою задоволення своїх житлових потреб шляхом будівництва, реконструкції або придбання житлового будинку (будинків).

Члени житлово-будівельного кооперативу беруть участь у будівництві, реконструкції і наступному управлінні будинком (будинками), належним їм спільним майном, в їх утриманні за рахунок власних коштів.

Члени житлового кооперативу беруть участь у придбанні і наступному управлінні будинком (будинками), належним їм спільним майном, в їх утриманні за рахунок власних коштів.

2. Житлові (або житлово-будівельні) кооперативи є споживчими товариствами.

3. Будинок, споруджений або придбаний житловим кооперативом, є його власністю.

4. Член житлового кооперативу має право на володіння і користування, а за згодою кооперативу - розпорядження квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її.

5. У разі викупу квартири член житлового кооперативу стає її власником, що оформлюється відповідним свідоцтвом.

6. Житлові (або житлово-будівельні) кооперативи є учасниками земельних відносин з моменту їх державної реєстрації та внесення до державного реєстру.
Стаття 35. Порядок утворення та функціонування житлового (або житлово-будівельного) кооперативу

1. Рішення про утворення житлового (або житлово-будівельного) кооперативу приймається його установчими зборами.

2. Рішення установчих зборів про утворення житлового (або житлово-будівельного) кооперативу та затвердження його статуту вважається прийнятим, якщо за нього особисто проголосували всі громадяни, які бажають вступити у кооператив.

Членами житлового (або житлово-будівельного) кооперативу стають громадяни, які проголосували за його утворення.

3. Число членів житлового (або житлово-будівельного) кооперативу не може бути більше ніж кількість житлових приміщень у будинку (будинках), що споруджується чи придбавається кооперативом.

4. Особи, включені до затвердженого в установленому порядку списку осіб, які вступають до житлового (або житлово-будівельного кооперативу), що утворюється, вважаються членами цього кооперативу з дня його державної реєстрації, а особи, прийняті до діючого житлового кооперативу, - з дня затвердження загальними зборами членів кооперативу відповідного рішення правління кооперативу. Порядок прийняття такого рішення визначається статутом кооперативу.

5. Житловий (або житлово-будівельний) кооператив діє на основі статуту, прийнятого установчими зборами. Рішення установчих зборів житлового (або житлово-будівельного) кооперативу оформляється протоколом.

6. Типові статути житлового та житлово-будівельного кооперативів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 36. Управління житловими (або житлово-будівельними) кооперативами

1. Органами управління житловим (або житлово-будівельним) кооперативом є:

1) загальні збори членів житлового (або житлово-будівельного) кооперативу;

2) правління житлового (або житлово-будівельного) кооперативу;

3) голова правління житлового (або житлово-будівельного) кооперативу.

2. Права і обов'язки членів правління та голови правління, порядок їх обрання та увільнення від виконання обов'язків визначаються статутом житлового (або житлово-будівельного) кооперативу.
Стаття 37. Загальні збори членів житлового (або житлово-будівельного) кооперативів

1. Вищим органом управління житловим (або житлово-будівельним) кооперативом є загальні збори членів житлового (або житлово-будівельного) кооперативу, які скликаються у порядку, встановленому статутом кооперативу.

2. Компетенція загальних зборів членів житлового (або житлово-будівельного) кооперативу визначається статутом кооперативу відповідно до цього Кодексу.

3. Загальні збори членів житлового (або житлово-будівельного) кооперативу є правоможними, якщо на них присутні більш як половина членів кооперативу. Рішення загальних зборів вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більш як половина, а у випадках, передбачених статутом, більш як три чверті членів кооперативу, присутніх на зборах.

4. Рішення загальних зборів членів житлового (або житлово-будівельного) кооперативу, прийняте в установленому порядку, є обов'язковим для всіх його членів.

5. Загальні збори членів житлового (або житлово-будівельного) кооперативу обирають голову правління, членів його правління та ревізійну комісію житлового (або житлово-будівельного) кооперативу

6. Рішення загальних зборів членів житлового (або житлово-будівельного) кооперативу оформляється протоколом.
Стаття 38. Правління житлового та житлово-будівельного кооперативів

1. Правління житлового (або житлово-будівельного) кооперативу обирається з числа його членів загальними зборами кооперативу в кількості і на строк, що визначені статутом кооперативу.

2. Порядок діяльності правління житлового (або житлово-будівельного) кооперативу і прийняття ним рішень визначається статутом кооперативу та положенням про правління, яке затверджується загальними зборами кооперативу.

3. Правління житлового (або житлово-будівельного) кооперативу здійснює керівництво його поточною діяльністю.

4. Правління житлового (або житлово-будівельного) кооперативу підзвітне загальним зборам членів кооперативу.
Стаття 39. Голова правління житлового та житлово-будівельного кооперативів

1. Голова правління житлового (або житлово-будівельного) кооперативу обирається правлінням з числа членів правління на строк, визначений статутом кооперативу.

2. Голова правління житлового (або житлово-будівельного) кооперативу:

1) забезпечує виконання рішень правління кооперативу;

2) діє без довіреності від імені кооперативу, у тому числі представляє його інтереси та вчиняє правочини.
Стаття 40. Ревізійна комісія житлового та житлово-будівельного кооперативу

1. Для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю житлового (або житлово-будівельного) кооперативу загальні збори членів кооперативу обирають з числа його членів ревізійну комісію. Кількість членів ревізійної комісії та строк їх обрання визначаються статутом кооперативу.

Члени ревізійної комісії не можуть одночасно бути членами правління житлового (або житлово-будівельного) кооперативу.

2. Ревізійна комісія з числа її членів обирає голову комісії.

3. Порядок роботи ревізійної комісії житлового (або житлово-будівельного) кооперативу визначається статутом кооперативу.
Стаття 41. Прийняття громадян у члени житлового та житлово-будівельного кооперативів

1. Право на вступ до житлового (або житлово-будівельного) кооперативу мають громадяни, які набули повної цивільної дієздатності відповідно до законодавства.

2. Умови прийняття громадян у члени житлового (або житлово-будівельного) кооперативу визначаються його статутом.

3. Вступ до житлового (або житлово-будівельного) кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви.

4. Громадянин, який подав заяву про вступ до житлового (або житлово-будівельного) кооперативу, робить вступний і пайовий внески, розмір яких залежить від площі квартири, строку та умов кредитування, поверху, рівня облаштування та інших умов, визначених статутом кооперативу.
Стаття 42. Надання квартири членові житлового (або житлово-будівельного) кооперативу

1. Квартира житлового (житлово-будівельного) кооперативу надається його членові за рішенням загальних зборів членів кооперативу відповідно до розміру пайового внеску.

2. Рішення загальних зборів членів житлового (або житлово-будівельного) кооперативу є підставою для вселення у житлове приміщення у будинку кооперативу.

3. Про відмову від вселення в квартиру член кооперативу повинен письмово із зазначенням причин попередити правління чи голову правління у строк, визначений статутом.

4. Спори щодо надання квартир у будинку житлового (або житлово-будівельного) кооперативу вирішуються в судовому порядку.
Стаття 43. Права і обов'язки члена житлового та житлово-будівельного кооперативів

1. Права і обов'язки члена житлового (або житлово-будівельному) кооперативу, а також членів його сім'ї, в тому числі умови користування і підстави для припинення користування житловими приміщеннями визначаються статутом кооперативу.

2. Підставою для володіння, користування і в установлених законодавством межах розпорядження житловими приміщеннями є членство у житловому (або житлово-будівельному) кооперативі.
Стаття 44. Припинення членства у житлово-будівельному та житловому кооперативі

1. Членство у житловому (або житлово-будівельного) кооперативі припиняється у разі:

1) виходу або виключення із членів кооперативу;

2) ліквідації житлового (або житлово-будівельного) кооперативу;

3) смерті громадянина, який є членом житлового (або житлово-будівельного) кооперативу.

2. Умови та порядок припинення членства у житловому (або житлово-будівельному) кооперативі визначаються законодавством та статутом кооперативу.

3. Член житлового (або житлово-будівельного) кооперативу може бути виключений із кооперативу на підставі рішення загальних зборів його членів у разі невиконання без поважних причин своїх обов'язків, визначених статутом житлового (або житлово-будівельного) кооперативу, в установленому статутом кооперативу порядку.

4. Рішення про виключення із членів житлового (або житлово-будівельного) кооперативу може бути оскаржено в судовому порядку.
Стаття 45. Державна реєстрація житлового (або житлово-будівельного) кооперативів

1. Державна реєстрація житлового (або житлово-будівельного) кооперативу здійснюється відповідно до законодавства про державну реєстрацію юридичних осіб.

2. Житлові кооперативи, створені відповідно до цього Кодексу, звільняються від сплати реєстраційних зборів.
Стаття 46. Реорганізація житлово-будівельного кооперативу у житловий кооператив, об'єднання співвласників багатоквартирних будинків

1. Житлово-будівельний кооператив протягом шести місяців з дня прийняття в експлуатацію спорудженого багатоквартирного будинку повинен бути реорганізований у житловий кооператив.

2. При реорганізації, члени житлово-будівельного кооперативу на загальних зборах, які скликає правління затверджують статут житлового кооперативу та обирають його керівні органи.

3. Житловий кооператив після сплати його членами пайових внесків і набуття ними в установленому порядку права власності на житлові приміщення може бути реорганізований в об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

4. Державна реєстрація житлових кооперативів, що утворені шляхом реорганізації житлово-будівельних кооперативів та об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, здійснюється без сплати реєстраційних зборів.
Стаття 47. Обмін житлового приміщення членом житлового та житлово-будівельного кооперативів

1. Член житлового (або житлово-будівельного) кооперативу, який не сплатив у повному обсязі пайовий внесок, має право за письмовою згодою членів сім'ї, які проживають разом з ним, включаючи тих, що тимчасово відсутні, здійснити обмін займаного житлового приміщення з власником приватного житлового приміщення чи з іншим членом житлового (або житлово-будівельного) кооперативу, в тому числі з тими, хто проживає в іншому населеному пункті, за умови надання згоди правлінням кооперативу.

2. Якщо між членом кооперативу та членами його сім'ї не досягнуто згоди про обмін, член кооперативу, а також його дружина (її чоловік), що має право на частину пайового внеску, можуть вимагати в судовому порядку примусового обміну займаного житлового приміщення на приміщення в різних будинках (квартирах).

3. Обмін не допускається у випадках, передбачених статтею 136 цього Кодексу.
Стаття 48. Наймання житлового приміщення в будинку житлового та житлово-будівельного кооперативів

1. Член житлового (або житлово-будівельного) кооперативу, який не сплатив у повному обсязі пайовий внесок, має право за згодою членів сім'ї, які проживають разом з ним, здавати в найм частину житлового приміщення, а в разі тимчасового виїзду з нього всієї сім'ї - усе приміщення, отримавши при цьому згоду кооперативу.

2. Житловий (або житлово-будівельного) кооператив у порядку, встановленому статутом, має право здати в найм звільнене житлове приміщення, яке перебувало у володінні члена кооперативу, що вийшов або був виключений з житлового (або житлово-будівельного) кооперативу, до прийняття в кооператив нового члена.

3. Здавання в найм житлового приміщення у будинку житлового (або житлово-будівельного) кооперативу здійснюється відповідно до законодавства.
Стаття 49. Користування житловим приміщенням членами сім'ї члена житлово-будівельного та житлового кооперативів

Права членів сім'ї, які проживають разом із членом житлового (або житлово-будівельного) кооперативу, визначаються цим Кодексом, цивільним та сімейним законодавством.
Стаття 50. Право власності на житлові приміщення у будинку житлового та житлово-будівельного кооперативів

1. Член житлового (або житлово-будівельного) кооперативу, який сплатив пайовий внесок, набуває право власності на житлове приміщення у встановленому порядку. Вихід з кооперативу не припиняє права власності на таке приміщення.

2. Власник квартири в будинку житлового (або житлово-будівельного) кооперативу, який не є членом цього кооперативу, зобов'язаний у місячний строк після набуття права власності вступити у члени кооперативу або укласти з кооперативом відповідно до його статуту договір про оплату витрат з управління житловим будинком, утримання та обслуговування будинку, отриманих комунальних та інших послуг.

У разі відмови вступу у кооператив, або укладання зазначеного договору питання підлягає вирішенню у судовому порядку.
Стаття 51. Підстави для виселення з будинку житлового та житлово-будівельного кооперативів

1. Член житлового (або житлово-будівельного) кооперативу, який не сплатив у повному обсязі пайовий внесок і виключений з такого кооперативу з підстав, визначених частиною третьою статті 45 цього Кодексу, а також члени сім'ї, які проживають разом з ним, втрачають право на володіння і користування житловим приміщенням і зобов'язані звільнити його протягом трьох місяців з дня прийняття загальними зборами членів кооперативу рішення про виключення когось із членів кооперативу.

У разі відмови у звільненні приміщення зазначені особи підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого житлового приміщення.

2. Якщо член житлового (або житлово-будівельного) кооперативу, який не сплатив у повному обсязі пайовий внесок, вибув з кооперативу або переселився в іншу квартиру в будинку того ж самого кооперативу, а право на займане ним житлове приміщення не передано в установленому законодавством порядку членам його сім'ї, він, а також інші особи, які проживають у цьому приміщенні, підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого житлового приміщення.

3. Членів сім'ї члена житлового (або житлово-будівельного) кооперативу та інших осіб, які проживають разом з ним, може бути виселено в судовому порядку також у випадках, передбачених законодавством.

4. Члену житлового (або житлово-будівельного) кооперативу, який не сплатив у повному обсязі пайовий внесок і виключений з цього кооперативу, виплачується сума його пайового внеску у строк і на умовах, передбачених статутом кооперативу.
Стаття 52. Передача житловому кооперативу рівноцінного житлового будинку замість того, що підлягає знесенню

У разі коли належний житловому кооперативу будинок підлягає знесенню у зв'язку з вилученням земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності, кооперативу замість будинку, що зноситься, передається у власність рівноцінний житловий будинок.
Глава 3. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, товариство власників житла
Стаття 53. Загальні положення про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку

1. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку утворюється у визначеному законом порядку за наявності двох і більше власників житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які одночасно на праві спільної власності є співвласниками багатоквартирного будинку.

2. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є юридичною особою приватного права у формі непідприємницького товариства, що утворюється шляхом об'єднання співвласників майна, що перебуває у їх спільній частковій власності в одному багатоквартирному будинку.

3. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є неприбутковою організацією, що утворена відповідно до положень Цивільного кодексу України його учасниками (співвласниками) з метою спільного володіння, користування та розпорядження об'єктами спільної часткової власності в одному багатоквартирному будинку і не має на меті отримання прибутку для подальшого розподілу між членами об'єднання.

4. Управління та експлуатація об'єктів спільної часткової власності здійснюється співвласниками за рахунок їх внесків та інших коштів, що надійшли відповідно до вимог законодавства в порядку, визначеному установчими документами об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

5. Управління діяльністю об'єднання співвласників багатоквартирного будинку здійснюється загальними зборами його членів (учасників товариства), іншими органами, утвореними відповідно до вимог законодавства та статуту об'єднання.

6. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є учасником земельних відносин з моменту його державної реєстрації та внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

7. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку проводить свою діяльність відповідно до закону.
Стаття 54. Надання підтримки у створенні та діяльності об'єднання співвласників багатоквартирного будинку

1. Держава, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування надають підтримку у створенні та діяльності об'єднання співвласників багатоквартирного будинку шляхом:

1) першочергового фінансування робіт з проведення першого після приватизації капітального ремонту відповідно до зобов'язань колишнього власника, встановлених законодавством;

2) безоплатної передачі об'єднанню у власність або користування землі, на якій розташований будинок, та прибудинкової території;

3) спрощення порядку реєстрації та звільнення від сплати внесків за державну реєстрацію об'єднання;

4) надання першочергової допомоги у фінансуванні заходів з енергозбереження відповідно до законодавства.
Стаття 55. Особливості провадження діяльності об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку

1. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку самостійно встановлює на умовах, визначених статутом:

1) порядок управління житловим комплексом, в якому створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку;

2) розмір та порядок сплати внесків учасників об'єднання, інших платежів, отримання інших коштів, які спрямовуються виключно на здійснення заходів з утримання та експлуатації майна, що перебуває у спільній частковій власності.

2. Рішення загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є обов'язковими для виконання всіма співвласниками приміщень будинку.
Стаття 56. Особливості створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку у новозбудованих будинках

1. Створення об'єднання співвласників у новозбудованих багатоквартирних будинках здійснюється відповідно до статті 58 цього Кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.

2. У разі коли протягом трьох місяців після введення в експлуатацію житлового будинку установчі збори не були скликані або не відбулися, або на них не було прийнято рішення про створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, обов'язок з вчинення дій, необхідних для оформлення і реєстрації документів, що засвідчують створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, покладається на власника будинку (замовника будівництва).

3. Власник будинку (замовник будівництва):

1) розробляє проект статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог цього Кодексу;

2) скликає загальні збори власників, співвласників приміщень для обговорення проекту статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та його затвердження, а в разі, коли такі збори не відбулися, - самостійно затверджує статут об'єднання співвласників багатоквартирного будинку;

3) подає в установленому законодавством порядку документи для здійснення державної реєстрації об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Стаття 57. Товариство власників житла

1. Власники будинків можуть утворювати товариства власників житла.

2. Метою утворення товариства власників житла є здійснення спільних заходів щодо утримання та експлуатації існуючих та створенню нових спільних елементів прибудинкових територій, комунікацій, інших об'єктів життєдіяльності.

3. Товариство власників житла - юридична особа приватного права у формі непідприємницького товариства.

4. Матеріальною основою товариства власників житла є:

1) добровільні внески його учасників (власників);

2) інші кошти, залучені в порядку та на умовах, визначених його статутом та законодавством.
Стаття 58. Статут товариства власників житла

Установчим документом товариства власників житла є його статут.
Стаття 59. Особливості утворення та діяльність товариства власників житла

1. Товариство власників житла утворюється та функціонує у порядку, передбаченому цим Кодексом для створення та діяльності об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Розділ III. Надання житла у найм та користування ним
Глава 4. Порядок надання житла з житлового фонду соціального призначення
Стаття 60. Житловий фонд соціального призначення

1. Житло з житлового фонду соціального призначення надається для проживання громадян, які потребують соціального захисту, в порядку і на умовах, встановлених цим Кодексом.

2. Житловий фонд соціального призначення формується органами місцевого самоврядування відповідно до частини першої статті 9 цього Кодексу.

3. До житла з житлового фонду соціального призначення належать:

1) квартири в багатоквартирних житлових будинках, садибні (одноквартирні) житлові будинки, які надаються громадянам у порядку черги на одержання соціального житла;

4. Соціальне житло використовується лише за призначенням відповідно до правил утримання житлових будинків.

5. Соціальне житло має відповідати архітектурно-планувальним, технічним нормам і санітарно-гігієнічним вимогам, установленим державним будівельним нормам щодо такого житла та бути придатним для проживання.

6. Соціальне житло не підлягає піднайму, бронюванню, приватизації, продажу, даруванню, викупу та заставі.

7. Надання громадянам квартир, садибних (одноквартирних) житлових будинків із житлового фонду соціального призначення та житлових приміщень у соціальних гуртожитках проводиться за нормою, встановленою органом місцевого самоврядування, який надає соціальне житло на рівні не менше мінімальної норми, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 61. Фінансування витрат, пов'язаних з формуванням та утриманням фонду житла соціального призначення

1. Формування житлового фонду соціального призначення здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також коштів недержавних юридичних та фізичних осіб.

Порядок визначення вартості формування житлового фонду соціального призначення (крім соціальних гуртожитків) за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів шляхом будівництва нового житла, реконструкції існуючих житлових будинків, а також переобладнання нежитлових будинків у житлові затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Кошти для формування житлового фонду соціального призначення за рахунок державного бюджету передбачаються щорічно законодавством про державний бюджет.

Розподіл коштів для фінансування формування житлового фонду соціального призначення за рахунок коштів державного бюджету здійснюється відповідно до затверджених загальнодержавної та місцевих програм розвитку житлового фонду соціального призначення.

Порядок розподілу коштів державного бюджету, спрямованих на розвиток житлового фонду соціального призначення, затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Кошти для створення житлового фонду соціального призначення за рахунок місцевих бюджетів передбачаються щорічно у відповідному бюджеті.

Обсяги коштів, необхідних для формування та участі в утриманні житлового фонду соціального призначення за рахунок коштів місцевих бюджетів, формуються відповідно до місцевих програм забезпечення житлом громадян, затверджених органами місцевого самоврядування.

4. Умови фінансування формування та участі в утриманні житлового фонду соціального призначення за рахунок коштів приватної юридичної або фізичної особи визначаються договором з відповідним органом місцевого самоврядування згідно із законодавством.

Формування та участь в утриманні житлового фонду соціального призначення за рахунок коштів недержавних юридичної або фізичної особи здійснюються в порядку, передбаченому для благодійної діяльності, на підставі договору, укладеного з органами місцевого самоврядування.
Стаття 62. Договір найму соціального житла

1. Підставою для заселення житла із житлового фонду соціального призначення є договір найму соціального житла.

2. Договір найму соціального житла - договір, оформлений в письмовій формі, за яким одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання.

3. Договір найму соціального житла укладається між органом місцевого самоврядування або уповноваженим ним органом і наймачем або уповноваженою ним особою.

4. У договорі найму соціального житла мають бути вказані особи, які проживатимуть разом з наймачем. Ці особи набувають рівних з наймачем прав та обов'язків щодо користування соціальним житлом.

Наймач соціального житла має право в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним житлове приміщення дружину, чоловіка, своїх дітей, батьків. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

5. Орган місцевого самоврядування, який надав соціальне житло, проводить щорічний моніторинг доходів наймача та членів його сім'ї, які проживають разом з ним, за попередній рік.

Порядок проведення щорічного моніторингу доходів наймача соціального житла та членів його сім'ї, які проживають разом з ним, затверджується Кабінетом Міністрів України.

6. У разі коли середньомісячний сукупний дохід наймача квартири або садибного (одноквартирного) житлового будинку з житлового фонду соціального призначення та членів його сім'ї за попередні два роки з розрахунку на одну особу змінився і став вищий за величину опосередкованої вартості найму житла в даному населеному пункті та прожитковий мінімум, така зміна є підставою для розірвання договору найму соціального житла.

7. У разі розірвання договору найму соціального житла наймач та члени його сім'ї, які проживають разом з ним, зобов'язані протягом трьох місяців з дня розірвання такого договору добровільно звільнити надане житлове приміщення. У разі незгоди добровільно звільнити житлове приміщення наймач та члени його сім'ї можуть бути виселені за рішенням суду.

8. Громадянин, з яким органом місцевого самоврядування розірвано договір найму квартири або садибного (одноквартирного) житлового будинку з житлового фонду соціального призначення на підставі, визначеній частиною шостою цієї статті, протягом наступних трьох років з дня розірвання договору має право на включення його до списків на позачергове отримання квартири або садибного (одноквартирного) житлового будинку з житлового фонду соціального призначення за умови відновлення права такого громадянина на отримання соціального житла.

9. Договір найму соціального житла може бути розірваний на вимогу наймача. На вимогу наймодавця договір найму соціального житла може бути розірваний лише за рішенням суду.

10. Форма типового договору найму соціального житла затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 63. Предмет договору найму житлового приміщення з житлового фонду соціального призначення

1. Предметом договору найму соціального житла є квартира або садибний (одноквартирний) житловий будинок а також житлово-комунальні послуги, які надаватимуться наймачеві відповідно до договору.

2. Предметом договору найму соціального житла не можуть бути допоміжні приміщення в багатоквартирному житловому будинку.

3. Наймач може укладати окремі договори на отримання додаткових житлово-комунальних послуг, що не включені до договору найму соціального житла.

4. Мешканцям закладів та установ, що надають тимчасовий притулок, за їх згодою може бути надане житлове приміщення за договором найму соціального житла або приміщення у спеціалізованому будинку для бідних та безпритульних.

Порядок утворення спеціалізованого будинку для бідних та безпритульних і положення про такий будинок затверджуються Кабінетом Міністрів України.

5. Інвалідам та людям похилого віку за їх згодою може бути надана за договором найму квартира або садибний (одноквартирний) житловий будинок з житлового фонду соціального призначення чи приміщення у спеціалізованому будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів.

Порядок утворення спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів і положення про такий будинок затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 64. Порядок надання громадянам квартир або садибних (одноквартирних) житлових будинків житлового фонду соціального призначення

1. Квартири або садибні (одноквартирні) житлові будинки з житлового фонду соціального призначення надаються громадянам, які перебувають на соціальному квартирному обліку, в порядку черговості, виходячи із часу взяття таких громадян на облік.

Право позачергового та першочергового отримання квартир або садибних (одноквартирних) житлових будинків із житлового фонду соціального призначення мають громадяни, визначені статтями 25 і 26 цього Кодексу.

2. Житлові приміщення за договором найму соціального житла надаються громадянам на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

3. Рішення про надання житлового приміщення є підставою для укладення договору найму соціального житла.

4. При наданні квартири або садибного (одноквартирного) житлового будинку з житлового фонду соціального призначення громадянинові, який має приватне житло, враховується площа житлового приміщення, що перебуває у приватній власності цього громадянина або членів його сім'ї, які проживають разом з ним.

Порядок надання соціального житла, а також урахування площі житла, що перебуває у приватній власності громадянина, який отримує квартиру або садибний (одноквартирний) житловий будинок з житлового фонду соціального призначення, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 65. Урахування законних інтересів громадян при наданні житлових приміщень за договором найму соціального житла

1. При наданні житлових приміщень за договором найму соціального житла заселення однієї кімнати неповнолітніми особами різної статі, крім подружжя, не допускається, а заселення однієї кімнати повнолітніми особами різної статі, крім подружжя, допускається тільки за їх згоди.

2. Житлове приміщення за договором найму соціального житла може бути надане з перевищенням норми житлової площі приміщення, якщо воно являє собою однокімнатну квартиру або садибний (одноквартирний) житловий будинок чи призначене для вселення громадян, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань за переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

3. Особам похилого віку, багатодітним сім'ям з неповнолітніми дітьми та відповідним категоріям інвалідів і хворих за висновком лікувально-профілактичного закладу та на їх прохання житлові приміщення надаються на нижніх поверхах або в будинках з ліфтами.

4. Соціальне житло повинно бути обладнане засобами безперешкодного доступу для людей з обмеженими фізичними можливостями.
Стаття 66. Права та обов'язки наймодавця житлового приміщення за договором найму соціального житла

1. Наймодавець житлового приміщення за договором найму соціального житла має право вимагати від наймача:

1) своєчасного внесення плати за житло і надані житлово-комунальні послуги;

1) дотримання вимог щодо експлуатації житлових приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних і протипожежних правил та інших нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг;

2) своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з вини споживача;

3) доступу у приміщення, будинки і споруди в порядку, визначеному законодавством і договором, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів тощо.

Наймодавець житлового приміщення за договором найму соціального житла має інші права, визначені законодавством та договором найму соціального житла.

2. Наймодавець житлового приміщення за договором найму соціального житла, якщо інше не передбачено договором з власником такого житла, зобов'язаний:

1) надати наймачу незаселене житлове приміщення,, передбачених для проживання двох і більше осіб;

2) забезпечувати своєчасне та на належному рівні надання житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору;

3) здійснювати технічне обслуговування та поточний ремонт будинку і внутрішньобудинкових інженерних мереж, вживати заходів до ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у строки, встановлені договором та/або законодавством;

4) здійснювати згідно із законодавством та умовами договору капітальний ремонт будинку, що належить до житлового фонду соціального призначення, або у разі наявності в багатоквартирному житловому будинку житлових приміщень, що належать до житлових фондів різного призначення, здійснювати регулярні внески на капітальний ремонт такого будинку;

5) сплачувати споживачу житлово-комунальних послуг відшкодування у розмірі, визначеному договором або законодавством, за перевищення нормативних строків проведення аварійно-відновлювальних робіт;

6) вести облік і вживати заходів для задоволення вимог (претензій) споживачів житлово-комунальних послуг у зв'язку з порушенням режиму надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновлювальних робіт;

7) надавати у встановленому порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо;

8) своєчасно проводити підготовку житлового будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо - зимовий період;

9) брати участь у належному утриманні та ремонті спільного майна багатоквартирного житлового будинку, в якому перебуває передане в найм житлове приміщення;

10) пристосовувати житлові будинки до потреб інвалідів та дітей-інвалідів, які мешкають у них, шляхом обладнання спеціальними засобами і пристосуваннями під'їздів, сходових клітин та житла, займаного інвалідами чи сім'ями, в яких є інваліди та/або діти-інваліди.

Наймодавець виконує інші обов'язки, передбачені законодавством та договором найму соціального житла.
Стаття 67. Права та обов'язки наймача житлового приміщення за договором найму соціального житла

1. Наймач житлового приміщення за договором найму соціального житла має право у встановленому порядку:

1) здійснювати за письмовою згодою повнолітніх членів сім'ї, у тому числі тимчасово відсутніх, обмін займаної квартири або садибного (одноквартирного) житлового будинку з житлового фонду соціального призначення з іншим наймачем квартири або садибного (одноквартирного) житлового будинку з житлового фонду соціального призначення за згодою власників цього житла;

2) вимагати від наймодавця належного утримання і своєчасного проведення капітального ремонту житлового приміщення, участі в утриманні та ремонті місць загального користування багатоквартирного житлового будинку, надання комунальних послуг, а також обладнання спеціальними засобами і пристосуваннями під'їздів, сходових клітин та житлового приміщення, якщо йому або члену його сім'ї, який проживає разом з ним, встановлено інвалідність;

3) одержувати вчасно та на належному рівні житлово-комунальні послуги в обсягах, визначених договором;

4) одержувати у встановленому порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру тарифу, норми споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості тощо;

5) на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг;

6) на усунення протягом строку, встановленого договором найму соціального житла або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг;

7) на зменшення розміру плати за надані житлово-комунальні послуги в разі зменшення їх кількості або погіршення їх якості в порядку, визначеному договором найму соціального житла або законодавством;

8) отримувати субсидії на житлово-комунальні послуги, користуватися пільгами з оплати житлово-комунальних послуг відповідно до законодавства;

9) на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства;

10) отримувати від виконавця житлово-комунальних послуг відшкодування у розмірі, визначеному договором або законодавством, за перевищення нормативних строків проведення аварійно-відновлювальних робіт;

11) на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг.

Наймач житлового приміщення за договором найму соціального житла має інші права, визначені законодавством.

2. Наймач соціального житла зобов'язаний:

1) використовувати житлове приміщення за призначенням;

2) забезпечувати належне утримання житлового приміщення, не допускати безгосподарного поводження з ним;

3) підтримувати належний стан житлового приміщення, своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини;

4) здійснювати поточний ремонт житлового приміщення, якщо інше не встановлено договором найму соціального житла;

5) не допускати руйнувань та зміни конструкцій житлового будинку (житлового приміщення), а також проводити роботу з перепланування соціального житла та переобладнання інженерних систем;

6) за власний рахунок ремонтувати та замінювати санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини;

7) своєчасно вносити плату за житлово-комунальні послуги та користування житловим приміщенням у строки, встановлені договором найму соціального житла або законодавством;

8) інформувати наймодавця у встановлений договором найму соціального житла строк про зміну підстав, що дають право на одержання соціального житла за договором найму соціального житла;

9) додержуватися правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій.

Наймач виконує інші обов'язки, передбачені договором найму соціального житла та законодавством.
Стаття 68. Порушення умов договору найму соціального житла

1. Порушення наймачем умов договору найму соціального житла тягне за собою:

1) письмове попередження про порушення умов договору найму соціального житла;

2) подання позову до суду про виселення з наданням іншого житлового приміщення;

3) подання позову до суду про виселення без надання іншого житлового приміщення.

2. У разі невиконання або неналежного виконання наймодавцем обов'язків щодо своєчасного проведення капітального ремонту зданого в найм житлового приміщення, допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку та інженерних мереж наймач за своїм вибором має право вимагати зменшення плати за користування займаним житловим приміщенням, допоміжними приміщеннями багатоквартирного житлового будинку або відшкодування своїх витрат на усунення недоліків житлового приміщення та/або допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку, або відшкодування збитків, завданих через невиконання чи неналежне виконання зазначених обов'язків наймодавця.

3. Наймодавець житлового приміщення за договором найму соціального житла, який не виконує обов'язки, передбачені житловим законодавством і договором найму соціального житла, несе відповідальність, передбачену законодавством.
Глава 5. Порядок надання житла з житлового фонду загального призначення у наймання, бронювання житла
Стаття 69. Порядок надання житла у наймання

1. Надання громадянам житла з житлового фонду загального призначення здійснюється на підставі рішення власника цього житла або уповноваженого ним органу (особи).

Підставою для заселення житла є договір найму житла.

Наймач - фізична особа, яка отримала право на користування житловим приміщенням на умовах договору найму житла.

Власник житлового фонду надає наймачеві житло у строкове користування відповідно до договору найму житла.

2. Наймодавець не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору найму житла може запропонувати наймачеві укласти новий договір на тих самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову укласти з ним договір на новий строк.

Договір найму житла може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі порушення наймачем умов договору найму житла в судовому порядку на підставах, передбачених законодавством.

3. Наймач житла за спільною згодою повнолітніх членів сім'ї та інших осіб, включених до договору найму житла, вправі в будь-який час розірвати договір або відмовитися від укладення з наймодавцем договору на новий строк, попередивши про це наймодавця не пізніше ніж за три місяці.

Спори щодо припинення дії договору найму житла вирішуються в судовому порядку.

4. У разі коли на день закінчення строку дії договору найму житла від сторін договору або однієї з них не надійшло пропозицій щодо припинення його дії, договір вважається продовженим на той самий строк і на умовах, визначених цим договором.
Стаття 70. Договір найму житла

1. Договір найму житла укладається в письмовій формі. Відомості про укладення договору найму житла, що перебуває у приватній власності, подаються наймодавцем в установленому порядку податковому органу та управителю.

2. У договорі найму житла визначаються права та обов'язки сторін і членів сім'ї наймача, а також осіб, які постійно проживають разом з ним за його згодою, включених до договору найму житла, умови користування наданим житлом і строк дії договору.

Обов'язки з технічного обслуговування і ремонту найманого житла визначаються договором найму житла відповідно до законодавства.

3. Умови наймання житла, визначені договором, можуть бути змінені за спільною письмовою згодою наймача, повнолітніх членів його сім'ї, осіб, які постійно проживають разом з ним, включених до договору найму житла, та наймодавця. У разі відсутності спільної згоди умови наймання житла, визначені у договорі, можуть бути змінені в судовому порядку.

4. Громадяни, які проживають в одноквартирному житловому будинку, квартирі (їх частинах) і користуються житлом за окремими договорами найму житла в разі об'єднання в одну сім'ю, мають право вимагати від наймодавця укладення з одним з них договору найму житла на весь будинок або всю квартиру, що вони займають.

Відмову наймодавця укласти зазначений договір може бути оскаржено в судовому порядку.

5. У разі смерті одинокого наймача, оголошення його судом померлим чи визнання безвісно відсутнім дія договору найму житла припиняється.

6. Форма типового договору найму житла з житлового фонду загального призначення затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 71. Обов'язки та права наймодавця

1. Наймодавець зобов'язаний дотримуватися правил утримання житла, а також правил надання житлово-комунальних послуг відповідно до законодавства.

Житло, під'їзди, сходові клітки повинні бути пристосовані з урахуванням вимог осіб з обмеженими фізичними можливостями незалежно від того, чи проживають в них такі особи.

2. У разі несвоєчасного проведення робіт, пов'язаних з утриманням житла, або надання послуг не в повному обсязі чи неналежної якості наймодавець повинен зменшити розмір плати за житло і відшкодувати завдані наймачу збитки відповідно до законодавства.

3. Наймодавець після письмового попередження наймача має право доступу до займаного житла для огляду елементів житлового будинку, його обладнання та проведення необхідного ремонту, а в разі виникнення аварійної ситуації - негайно з моменту звернення.

4. Наймодавець може реконструювати належне йому житло і зобов'язаний проводити всі роботи, пов'язані із знесенням непридатного для проживання будинку.

5. Наймодавець має право розірвати договір найму житла в разі, коли виникла потреба використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї, письмово попередивши про це наймача не пізніше ніж за два місяці.

На вимогу наймодавця договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду.

6. Наймодавець зобов'язаний проводити капітальний ремонт житла, переданого в наймання, у строки, встановлені нормативно-правовими актами.

7. Наймодавець має право вимагати в судовому порядку розірвання договору найму житла і відшкодування завданих йому збитків, якщо наймач, незважаючи на письмове попередження наймодавця, використовує наймане житло не за призначенням і з порушенням умов договору і прав та інтересів сусідів.
Стаття 72. Обов'язки та права наймача

1. Наймач зобов'язаний користуватися житлом відповідно до його призначення згідно з правилами, встановленими Кабінетом Міністрів України, своєчасно вносити плату за житло.

2. У разі проведення ремонту або реконструкції житлового будинку, в якому розташоване наймане житло, наймач і члени його сім'ї мають право одержати інше житло, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.

3. Наймач має право передати свої обов'язки та права щодо користування житлом повнолітньому члену сім'ї, включеному до договору найму житла, за згодою інших повнолітніх членів сім'ї. У такому разі укладається новий договір найму житла.

У разі смерті наймача або оголошення судом його померлим, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним його обов'язки та права переходять за згодою членів сім'ї до іншої особи відповідно до законодавства.

Наймач за згодою повнолітніх членів сім'ї, включених до договору найму житла, має право розірвати договір, письмово попередивши про це наймодавця. Наймач зобов'язаний повернути наймодавцю житло відповідно до умов договору.

4. Якщо наймач розриває договір найму житла без згоди повнолітніх членів сім'ї, права та обов'язки наймача переходять до одного з членів сім'ї, включених до договору. У такому разі передача обов'язків та прав щодо користування найманим житлом здійснюється в порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті.

5. За згодою наймодавця наймач має право передати надане йому в наймання житло у піднаймання.

6. Наймач і члени його сім'ї та особи, які постійно проживають разом з ним, зобов'язані забезпечувати збереження займаного ними житла та додержуватися правил користування приміщеннями житлового будинку, утримання житлових будинків та прибудинкових територій.

7. Після отримання письмового попередження наймодавця наймач зобов'язаний надати йому доступ до займаного житла для огляду елементів житлового будинку, його обладнання та проведення необхідного ремонту, а в разі виникнення аварійної ситуації - негайно з моменту звернення.

Наймач і члени його сім'ї та особи, які постійно проживають разом з ним, несуть відповідальність перед наймодавцем за порушення умов договору найму житла.

У випадках, пов'язаних з урятуванням життя людей та майна, може бути здійснене проникнення до житла для проведення в ньому огляду та ліквідації аварії без отримання згоди наймача (несанкціонований доступ) представниками надавача житлово-комунальних послуг у порядку, встановленому законодавством.
Стаття 73. Вселення в житло наймача членів його сім'ї та інших осіб

1. Вселення в наймане житло членів сім'ї наймача, не включених до договору найму житла, проводиться за письмовою згодою інших повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця з внесенням відповідних змін до договору найму житла.

2. Вселення малолітніх та неповнолітніх дітей в займане батьками житло та включення їх до договору найму житла проводиться без згоди наймодавця, наймача та інших повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з наймачем.

3. Особи, які вселилися в житло як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права на користування житлом, якщо під час вселення між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають разом з ним, не було укладено інший письмовий договір про порядок користування житлом.

4. Наймач має право вселити в наймане житло інших осіб за письмовою згодою наймодавця та інших повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ним. У разі відмови наймодавця надати згоду на вселення таких осіб спори вирішуються в судовому порядку.

Особи, які вселилися в житло наймача як опікуни, піклувальники, але не є членами сім'ї наймача, права на користування найманим житлом не набувають. Вони мають право проживати у найманому житлі протягом періоду виконання обов'язків опікуна, піклувальника та зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги.
Стаття 74. Припинення дії договору найму житла

1. Дія договору найму житла припиняється у разі:

1) закінчення строку договору;

2) згоди сторін і повнолітніх членів сім'ї наймача та осіб, які постійно проживають разом з ним, включених до договору найму житла;

3) приватизації наймачем займаного житла;

4) викупу наймачем займаного житла;

5) смерті одинокого наймача, оголошення його судом померлим або визнання безвісно відсутнім;

6) винесення рішення суду.
Стаття 75. Право наймача на одержання меншого за розміром житла замість займаного

1. Наймач за письмовою згодою повнолітніх членів його сім'ї та осіб, які постійно проживають разом з ним, включених до договору найму житла, має право порушити клопотання перед наймодавцем про надання йому в установленому порядку іншого меншого за розміром житла.

2. Надаване наймодавцем інше житлове приміщення повинно розміщуватися у межах населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.
Стаття 76. Піднаймання житла

1. Наймач житла за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, включених до договору найму житла, і за згодою наймодавця має право здавати в піднаймання житло в порядку, встановленому законодавством.

2. Наймач може здати в піднаймання частину одноквартирного житлового будинку, квартири, а в разі його тимчасового виїзду - весь будинок або всю квартиру.

3. Для здавання в піднаймання одноквартирного житлового будинку або квартири, в яких проживають два чи більше наймачів, необхідна також згода цих наймачів і повнолітніх членів їх сімей, включених до договору найму житла.
Стаття 77. Договір піднайму житла. Права та обов'язки піднаймача житла

1. Договір піднайму житла укладається в письмовій формі і не повинен перевищувати строку договору найму житла.

2. Піднаймач житла користується правами та виконує обов'язки, передбачені договором піднайму житла.

3. Умови договору піднайму житла, що обмежують права інших користувачів житла в одноквартирному житловому будинку, квартирі,

(їх частині) можуть бути визнані недійсними в судовому порядку.

4. У разі дострокового припинення дії договору найму житла одночасно з ним припиняється дія договору піднайму житла.

Дострокове припинення дії договору піднайму житла і виселення піднаймача без його згоди провадиться у судовому порядку.
Стаття 78. Надання житла для тимчасового проживання

1. Наймач житла і повнолітні члени його сім'ї та особи, які постійно проживають разом з ним, включені до договору найму житла, можуть за взаємною письмовою згодою дозволити тимчасове проживання в одноквартирному житловому будинку, квартирі (їх частині) інших громадян (тимчасові мешканці). Наймач зобов'язаний повідомити наймодавця про кількість тимчасових мешканців та строк їх проживання.

2. Тимчасові мешканці повинні звільнити житло після закінчення погодженого з ними строку проживання, але не пізніше ніж протягом семи днів після пред'явлення до них наймачем або наймодавцем вимог про його звільнення. У разі відмови звільнити житло наймач або інший повнолітній член його сім'ї можуть вимагати в судовому порядку виселення тимчасових мешканців без надання їм іншого житла. Тимчасові мешканці підлягають виселенню без надання іншого житла в разі розірвання або припинення дії договору найму житла.
Стаття 79. Переселення осіб з житла, перебування в якому загрожує їх здоров'ю або безпеці

1. У разі виявлення в установленому порядку в будинку (його частині), квартирі обставин, що загрожують здоров'ю або безпеці осіб, які у ньому проживають, власник житла на час ліквідації небезпеки повинен невідкладно за власні кошти переселити їх у житло в маневреному або іншому житловому фонді.

2. Після усунення небезпеки в будинку (його частині), квартирі наймачам повертається житло, яке вони раніше займали.

3. Якщо внаслідок невиконання наймодавцем правил утримання житла виникли небезпечні обставини, які призвели до необхідності відселення, наймач має право на відшкодування завданих йому збитків відповідно до законодавства.
Стаття 80. Заселення звільненої в державному та комунальному житловому фонді частини квартири, в якій проживають два і більше наймачі та власники частин квартири

1. У разі звільнення неізольованого житлового приміщення у квартирі, в якій проживають два або більше наймачі, це приміщення надається наймачеві суміжного приміщення, який має переважне право на поліпшення житлових умов, якщо він перебуває на обліку осіб, що потребують такого поліпшення.

У разі звільнення наймачем неізольованого житлового приміщення у квартирі, інша частина якої перебуває у власності інших осіб, власники цих частин мають право викупити за експертно оціненою вартістю у власника звільнене житлове приміщення та частину загальної площі, якою користувався наймач. Якщо власники відмовляються викупити звільнене неізольоване житлове приміщення та частину загальної площі, їм можуть бути запропоновані інші житлові приміщення, площа яких відповідає розміру площі, займаної ними у квартирі.

2. Звільнена ізольована частина квартири, в якій проживають два і більше наймачі, надається наймачеві, який потребує поліпшення житлових умов. При цьому розмір загальної площі не повинен перевищувати норми забезпечення житлом, крім випадків, коли наймач або члени його сім'ї мають право на користування додатковою житловою площею.

Якщо розмір звільненого житла менший ніж установлений для надання одній особі, це житло надається наймачам, які залишаються проживати в цій квартирі.

3. У разі відмови наймодавця в наданні житла, що звільнилося, наймачу або в разі продажу власникам частин квартири іншої її частини чи відмови власників частин квартири викупити звільнене житлове приміщення та частину загальної площі в установленому цією статтею порядку спір вирішується у суді.
Стаття 81. Строк зберігання житла в державному та комунальному житловому фонді за тимчасово відсутніми особами

1. У разі тимчасової відсутності без поважної причини наймача або членів його сім'ї, включених до договору найму житла, за ними зберігається житло протягом шести місяців, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

У разі відсутності наймача або членів його сім'ї з поважних причин понад шість місяців цей строк за їх заявою може бути продовжено наймодавцем. Спори з цього питання вирішуються в судовому порядку.

2. За тимчасово відсутніми наймачем і членами його сім'ї житло зберігається понад шість місяців у разі:

1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, призову офіцерів із запасу на військову службу строком до трьох років - протягом усього часу проходження зазначеної служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців, які уклали контракт, або перебування на кадровій військовій службі - протягом перших п'яти років перебування на військовій службі;

2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти та інші), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу роботи або навчання;

3) влаштування дитини (дітей) на виховання у дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника - протягом усього часу її (їх) перебування у закладі, родичів, опікуна чи піклувальника, якщо в житловому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім'ї не залишилося, це житло може бути надано за договором найму житла іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках --до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для осіб, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також у професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;

4) виїзду у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна чи піклувальника протягом усього часу виконання таких обов'язків;

5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів, у будинок-інтернат та іншу установу соціальної допомоги протягом усього часу перебування у цих установах;

6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі протягом усього часу перебування у цьому закладі;

7) взяття під варту або засудження до позбавлення волі протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім'ї наймача, це житло може бути надано за договором найму житла в установленому законодавством порядку іншій особі до звільнення з-під варти або до відбуття покарання наймачем;

8) зникнення особи - до дня набрання законної сили рішенням суду про оголошення громадянина померлим або визнання безвісно відсутнім.

3. У випадках, передбачених пунктами 1-8 частини другої цієї статті, право на користування житлом зберігається за відсутньою особою протягом наступних шести місяців після закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.
Стаття 82. Право тимчасово відсутніх громадян на одержання охоронного свідоцтва (броні) на житло

1. У разі направлення наймача на роботу за кордон житлове приміщення, яке займав наймач і члени його сім'ї та особи, які постійно проживають разом з ним, бронюється на весь час перебування його за кордоном.

Охоронне свідоцтво (броня) на житло є документом, що підтверджує збереження права на користування житлом за тимчасово відсутньою особою.

2. Охоронне свідоцтво (броня) видається на житло, яке наймається в державному і комунальному житловому фонді.

Охоронне свідоцтво (броня) на житло видається органами місцевого самоврядування або уповноваженими ними особами.

3. Особам, стосовно яких висунуто вимогу щодо зміни або визнання договору найму житла недійсним, охоронне свідоцтво (броня) на житло не видається до вирішення спору в судовому порядку.

4. Особи, які виїхали за кордон за умовами і характером роботи і мали оформлене в установленому порядку охоронне свідоцтво (броню) на житло в Україні (Українській РСР), мають право на переоформлення зазначеного охоронного свідоцтва (броні) за умови поновлення у громадянстві України.
Стаття 83. Заява про видачу охоронного свідоцтва (броні) на житло

1. Для одержання охоронного свідоцтва (броні) на житло особи до виїзду з найманого житла подають органу місцевого самоврядування відповідну заяву.

2. До заяви про видачу охоронного свідоцтва (броні) на житло додаються:

1) копія договору найму житла, засвідчена в установленому порядку;

2) довідка про відсутність у наймача заборгованості з плати за житло;

3) документ, який підтверджує наявність обставин, що дають право на бронювання житла.

3. Заява про видачу охоронного свідоцтва (броні) на житло вважається поданою з дня надходження всіх зазначених у частині другій цієї статті документів.

Заяву підписують наймач і всі повнолітні члени його сім'ї та особи, які постійно проживають разом з ним.
Стаття 84. Видача охоронного свідоцтва (броні) на житло, строк його дії та підстави для визнання його недійсним

1. Охоронне свідоцтво (броня) на житло видається особі в одному примірнику протягом десяти днів після подання заяви та документів, зазначених у частині другій статті 105 цього Кодексу, на весь час перебування за кордоном.

2. Порядок бронювання та оплати житла і продовження строку дії охоронного свідоцтва (броні) на житло затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Охоронне свідоцтво (броня) на житло може бути визнано недійсним у судовому порядку в разі виявлення у поданих документах неправдивих відомостей про причину тимчасової відсутності особи, а також неправомірних дій посадових осіб під час вирішення питання про видачу охоронного свідоцтва (броні) на житло.

4. Якщо наймач та члени його сім'ї не повернулись у заброньоване житлове приміщення протягом шести місяців після закінчення строку дії охоронного свідоцтва (броні) на житло, договір найму житла за позовом наймодавця може бути розірвано в судовому порядку.
Стаття 85. Порядок визнання тимчасово відсутнього наймача або членів його сім'ї такими, що втратили право на користування житлом

1. Визнання наймача або членів його сім'ї такими, що втратили право на користування житлом у зв'язку з відсутністю понад строки, встановлені статтею 103 цього Кодексу, провадиться в судовому порядку.
Стаття 86. Обов'язки та права тимчасово відсутніх наймача і членів його сім'ї

Обов'язки та права, передбачені договором найму житла, зберігаються за тимчасово відсутніми наймачем і членами його сім'ї на строки, встановлені статтями 103 і 107 цього Кодексу.
Глава 6. Володіння, користування і розпорядження житлом, що перебуває у приватній власності
Стаття 87. Обов'язки та права власника приватного житла

1. Кількість житлових будинків (в тому числі багатоквартирних), квартир (їх частин), що можуть перебувати у приватній власності однієї фізичної чи юридичної особи, не обмежується.

2. Власник приватного житла зобов'язаний додержуватися вимог правил утримання житла, не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати прав та інтересів громадян, юридичних осіб і держави.

3. Власник приватного житла не може бути позбавлений права власності на своє житло, крім випадків, визначених законом.

4. Власник приватного житла несе відповідальність за належне його зберігання.

Невиконання власником передбачених договором найму житла обов'язків щодо утримання житла дає наймачу право вимагати в судовому порядку від власника житла виконання умов, передбачених договором.

5. Спори з питань порушення прав власника приватного житла на володіння, користування і розпорядження належним йому житлом вирішуються в судовому порядку.

6. Власник житла може проводити ремонт і зміни в належному йому житловому приміщенні в порядку, встановленому законодавством, за умови, що ці зміни не загрожуватимуть життю і здоров'ю осіб, які у ньому проживають, не призведуть до порушень прав власників інших приміщень у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації житлового будинку.

Дозвіл на проведення ремонту і зміни у житлових приміщеннях, передбачений частиною першою статті 186 цього Кодексу, надається в установленому законодавством порядку органами місцевого самоврядування.

7. Збитки, завдані власникам приватного житла внаслідок порушення їх прав, підлягають відшкодуванню відповідно до законодавства.
Стаття 88. Користування приватним житлом членами сім'ї власника

1. Члени сім'ї власника приватного житлового приміщення, які вселились у це приміщення за його згодою, користуються житловим будинком, квартирою (їх частинами) нарівні з ним, якщо інше не передбачено домовленістю між власником і членами його сім'ї.

2. За згодою власника приватного житла члени його сім'ї вправі вселяти в займане ними приміщення інших членів своєї сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згода власника не потрібна.

3. Повнолітні члени сім'ї власника приватного житла несуть однакову з власником майнову відповідальність за зобов'язаннями щодо користування житлом.

4. Члени сім'ї власника приватного житла зобов'язані виконувати правила користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями та їх утримання. Повнолітні члени сім'ї власника приватного житла зобов'язані брати участь у спільних витратах на утримання житла, якщо інше не передбачено договором між ними.

Спори між власником приватного житла і повнолітніми членами його сім'ї щодо розміру частки у спільних витратах вирішуються в судовому порядку.
Стаття 89. Реалізація права власності на житловий будинок, квартиру (їх частини)

1. Право власності на житловий будинок, квартиру (їх частини) виникає з моменту їх державної реєстрації.

2. Договір про відчуження (продаж, дарування тощо) будинку, квартири (їх частини) підлягає нотаріальному посвідченню та обов'язковій державній реєстрації відповідно до законодавства.

3. Особи, яким на праві власності належить частина житлового будинку, можуть її продати, подарувати, укласти інші цивільно-правові договори відповідно до законодавства.

4. Особи, яким на праві спільної часткової власності належить частина квартири, можуть продати, подарувати, заповісти чи укласти інші не заборонені законодавством договори у разі, коли частина, що відчужується, може бути виділена з інших частин квартири. Переважне право на купівлю цієї виділеної в натурі частини квартири мають особи, визначені законодавством.
Стаття 90. Наймання житла в приватному житловому фонді для використання його не за призначенням

1. Власник приватного житла може здати в наймання житлові приміщення для провадження господарської та іншої не забороненої законодавством діяльності після прийняття органами місцевого самоврядування рішення (а в будинках, в яких утворене об'єднання співвласників, - за згодою їх вищого органу управління) про переведення житлових приміщень на строк дії договору найму в нежитлові відповідно до цього Кодексу.

2. Не допускається передача в наймання приватного житла для провадження господарської та іншої не забороненої законодавством діяльності, якщо це буде обмежувати права інших власників (користувачів) і заподіє шкоду довкіллю. Спори щодо припинення (заборони) використання житла для провадження зазначеної діяльності вирішуються в судовому порядку.

Власник і особа, якій передано житло для провадження господарської та іншої не забороненої законодавством діяльності, несуть солідарну відповідальність за завдані ними збитки. Власник має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі завданого збитку.
Глава 7. Порядок надання житла у житловому фонді спеціального призначення і користування ним
Стаття 91. Житловий фонд спеціального призначення

1. Житловий фонд спеціального призначення використовується для проживання окремих категорій осіб у порядку і на умовах, установлених цим Кодексом та іншими законами.

2. Житловий фонд спеціального призначення може створюватися в будинках державного, комунального та приватного житлового фонду.

3. Житло фонду спеціального призначення не підлягає приватизації.
Стаття 92. Склад житлового фонду спеціального призначення

1. До житлового фонду спеціального призначення належать:

1) службове житло;

2) гуртожитки, в тому числі спеціальні;

3) будинки (квартири) маневреного житлового фонду;

4) дитячі будинки сімейного типу;

5) готелі-притулки;

6) житло для тимчасового проживання.
Стаття 93. Службове житло

1. Службове житло - житлове приміщення, що надається в користування особам, які у зв'язку з характером їх діяльності мають проживати за місцем роботи (служби) або поблизу та перебувають у трудових або інших передбачених законодавством відносинах з особою, яка надає житло, або уповноваженим нею органом.

Службовим житлом можуть користуватися громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які відповідно до законодавства мають право працювати або навчатися в Україні.

2. Службове житло формується в порядку, встановленому статтею 8 цього Кодексу.

3. У заселених будинках переведення житла до категорії службового допускається лише у разі, коли це житло звільнено в установленому порядку.

4. Перелік категорій осіб, яким надається службове житло, затверджується:

1) у державному та комунальному житловому фонді Кабінетом Міністрів України;

2) у приватному житловому фонді власником житла або уповноваженим ним органом.
Стаття 94. Порядок надання службового житла

1. Службове житло надається:

1) у приватному житловому фонді - власником житла або уповноваженим ним органом на підставі договору найму службового житла;

2) у державному житловому фонді - за рішенням адміністрації підприємства, установи та організації на підставі договору найму службового житла;

3) у комунальному житловому фонді - за рішенням органів місцевого самоврядування на підставі договору найму службового житла.

2. Порядок надання службового житла та користування ним затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 95. Укладення договору найму службового житла

1. Підставою для користування службовим житлом є договір найму службового житла.

2. Договір найму службового житла укладається між власником або уповноваженою ним особою і особою, якій надається в користування службове житло.

Відносно службового житла у проекті (ст. 117) зазначено лише те, що цей договір укладається між власником житла або уповноваженою ним особою і особою, якій воно надається в користування. Стосовно ж іншого житла спеціального призначення (гуртожитки, будинки (квартири) маневрового фонду, готелі - притулки, дитячі будинки сімейного типу, житлові приміщення для тимчасового проживання) підстави користування ним (відповідний договір найму чи щось інше) у проекті взагалі не визначені. Слід також визначитися відносно того, в якому житловому фонді за формою власності утворюються дитячі будинки сімейного типу та житлові приміщення для тимчасового проживання.
Стаття 96. Створення гуртожитків, у тому числі спеціальних, та користування ними

1. Для проживання робітників, службовців, аспірантів, докторантів, слухачів, студентів, учнів, а також інших категорій громадян на період виконання роботи або навчання створюються гуртожитки.

Гуртожитками можуть користуватися громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

2. Вселення до гуртожитку провадиться за рішенням адміністрації підприємства, установи та організації. Виселення з гуртожитку провадиться в добровільному порядку. У разі коли особа, яка підлягає виселенню з гуртожитку відповідно до положення про гуртожиток, відмовляється від виселення або не виселяється в установлений строк, вона підлягає примусовому виселенню за рішенням суду.

3. Особам, які звільнені з місць позбавлення волі і не мають житла, після прибуття до обраного місця проживання на період до його отримання згідно із законодавством органи місцевого самоврядування надають місця для проживання в спеціальних гуртожитках, що створюються такими органами.

4. Типове положення про гуртожиток затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стосовно гуртожитків (стаття 118 проекту), на нашу думку, також варто зберегти норму (ст. 127 чинного ЖК) про те, що під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки, а також про їх реєстрацію у органах місцевого самоврядування. Пропонуємо також включити до проекту норми про визначення видів гуртожитків за умовами проживання (для одиноких осіб та для сімей), та саму норму надання житла у гуртожитках (необхідність якої випливає із частини 3 ст. 122 проекту).
Стаття 97. Надання житла у будинках (квартирах) маневреного житлового фонду та користування ним

1. Маневрений житловий фонд створюється органами місцевого самоврядування і призначається для проживання на час проведення ремонту або реконструкції житла осіб, які є власниками цього житла або займають його на підставі договору найму або піднайму житла.

2. Приміщення маневреного житлового фонду повинні відповідати вимогам законодавства та розміщуватися в межах одного і того самого населеного пункту.

3. Приміщення в маневреному житловому фонді надається особам згідно з нормою не менш як 8 квадратних метрів загальної площі на одну особу.

Власник маневреного житлового фонду зобов'язаний забезпечити належні умови зберігання громіздкого майна осіб в окремих приміщеннях. Зберігання майна здійснюється безоплатно з дотриманням вимог Цивільного кодексу України та договору зберігання.

4. Витрати громадян, пов'язані з переселенням з житла, яке підлягає ремонту або реконструкції, відшкодовуються замовником робіт з ремонту або реконструкції.

5. Особи, які проживають в будинках (квартирах) маневреного житлового фонду, вносять плату за житло.

Обов'язок внесення плати за житло виникає з моменту фактичного заселення в приміщення маневреного житлового фонду.

6. Порядок надання житла в будинках (квартирах) маневреного житлового фонду та умови користування ним встановлюються Кабінетом Міністрів України.

7. Спори щодо відселення наймачів чи власників квартир з будинків, які підлягають ремонту або реконструкції, і надання їм житла в будинках (квартирах) маневреного житлового фонду вирішуються в судовому порядку.
Стаття 98. Надання житла у дитячих будинках сімейного типу та користування ним

1. Під час прийняття в установленому Кабінетом Міністрів України порядку рішення про організацію дитячого будинку сімейного типу особам, які призначені батьками-вихователями, для спільного проживання з дітьми, переданими їм на виховання, надається житловий будинок садибного типу або багатокімнатна квартира.

2. Порядок надання та користування житлом у дитячих будинках сімейного типу встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 99. Створення готелів-притулків та користування житлом у них

1. Готелі-притулки призначені для тимчасового проживання осіб, які постраждали від стихійного лиха або внаслідок іншої надзвичайної ситуації до отримання ними постійного житла.

2. Готелі-притулки створюються в разі виникнення надзвичайної ситуації з використанням існуючих готелів, гуртожитків, баз відпочинку, пансіонатів та інших приміщень, що можуть бути пристосовані для тимчасового проживання осіб, які постраждали від стихійного лиха або внаслідок іншої надзвичайної ситуації.

3. Рішення про створення готелів-притулків та умови користування ними, умови відшкодування витрат власникам приміщень, у яких такі притулки створені, приймаються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до Положення про готелі-притулки, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

4. Особи, які постраждали від стихійного лиха або внаслідок іншої надзвичайної ситуації, користуються готелями-притулками безоплатно до отримання ними передбаченої законодавством компенсації.

5. Після ліквідації наслідків стихійного лиха чи іншої надзвичайної ситуації та переселення потерпілих осіб, які проживали в готелях-притулках, приміщення готелів, гуртожитків, баз відпочинку, пансіонатів, що були пристосовані для тимчасового проживання зазначених осіб, використовуються за призначенням.
Стаття 100. Житлові приміщення для тимчасового проживання

1. До житлових приміщень для тимчасового проживання належать приміщення, пристосовані для тимчасового проживання осіб, які втратили житло через незалежні від них обставини.

Приміщення для тимчасового проживання надаються особам, які втратили житло внаслідок звернення стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення, у порядку, встановленому законодавством.

2. Приміщення для тимчасового проживання також надаються біженцям та особам, які вимушені залишити житлове приміщення через його аварійний стан, внаслідок стихійного лиха або з інших підстав, які загрожують стану та безпеці такого приміщення, у порядку, встановленому законодавством.

3. Житлові приміщення для тимчасового проживання повинні відповідати санітарним та технічним вимогам. Житлова площа у житлових приміщеннях для тимчасового проживання надається за нормами, встановленими для проживання у гуртожитках.
Стаття 101. Заклади та установи, що надають тимчасовий притулок

1. Заклади та установи, що надають тимчасовий притулок, будуються (створюються) та утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів і перебувають у комунальній власності.

2. Архітектурно-планувальні, технічні норми та санітарно-гігієнічні вимоги до закладів та установ, що надають тимчасовий притулок, визначаються державними будівельними нормами.

3. У разі відсутності у мешканця закладу або установи, що надає тимчасовий притулок, документів, що посвідчують особу, та актів цивільного стану відповідний орган місцевого самоврядування протягом двох місяців з дня надання йому житлового приміщення в закладі або установі, що надає тимчасовий притулок, забезпечує відновлення втрачених громадянином документів за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

4. Порядок відновлення документів для мешканців закладу або установи, що надає тимчасовий притулок, затверджується Кабінетом Міністрів України.

5. Після отримання документів, що посвідчують особу, та актів цивільного стану мешканець закладу або установи, що надає тимчасовий притулок, звертається до органу місцевого самоврядування із заявою про взяття його на соціальний квартирний облік.

6. Бездомний громадянин може бути виселений із закладу або установи, що надає тимчасовий притулок:

1) за власним бажанням;

2) у разі одержання житлового приміщення у соціальному гуртожитку або квартири чи садибного (одноквартирного) житлового будинку з житлового фонду соціального призначення;

3) за рішенням суду.
Стаття 102. Порядок надання житлових приміщень для тимчасового проживання і користування ними

1. Житлові приміщення для тимчасового проживання надаються особам, для яких таке приміщення є єдиним місцем проживання і їх сукупний дохід недостатній для придбання або найму іншого житла. Першочергове право на забезпечення житловим приміщенням для тимчасового проживання мають:

1) сім'ї з дітьми;

2) вагітні жінки;

3) особи, які втратили працездатність;

4) пенсіонери.

2. Житло для тимчасового проживання створюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. Особи, яким надано житлове приміщення для тимчасового проживання, не мають права приватизувати, обмінювати та здійснювати поділ такого житлового приміщення, здавати його в піднайм або вселяти в нього інших осіб.

4. Житлові приміщення для тимчасового проживання надаються на строк до одного року з можливістю продовження цього строку в разі неспроможності особи придбати альтернативне житло. Підставою для дострокового припинення користування житловими приміщеннями для тимчасового проживання є:

1) надання особі або придбання нею іншого житлового приміщення;

2) підвищення доходів особи до рівня, який дає їй змогу укласти договір найму іншого житла;

3) порушення особою правил користування житловим приміщенням для тимчасового проживання;

4) непридатність для подальшого використання приміщення з вини особи;

5. Порядок надання житлового приміщення для тимчасового проживання та користування ним встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Глава 8. Плата за житло
Стаття 103. Плата за житло

1. Плата за житло включає плату:

1) за наймання житла відповідно до умов договору найма житла;

2) за послуги з управління житловим комплексом, спорудою або групою будинків і споруд (далі - управління житлом)

3) за послуги утримання житлових будинків та прибудинкових територій;

4) за комунальні послуги;

5) за роботи з капітального ремонту.
Стаття 104. Виникнення зобов'язань щодо плати за житло

1. У наймачів житлових приміщень обов'язковість внесення плати за житло виникає з дня, визначеного договором найму.

2. У власників житлових приміщень обов'язковість внесення плати за житло виникає з часу набуття права приватної власності на житло, а у спадкоємців - з часу відкриття спадщини відповідно до Цивільного кодексу України.

Плата за житло, яке входить до складу спадщини, вноситься спадкоємцем, який прийняв спадщину, за весь період з часу відкриття спадщини. Якщо такі особи відсутні, плата вноситься спадкоємцем, який прийняв спадщину, за весь період з часу відкриття спадщини. При цьому пеня за несвоєчасне внесення плати не нараховується.

3. У разі не заселення житлового приміщення державного і комунального житлового фонду його власник несе всі витрати, пов'язані з управлінням житлом, його утриманням, оплатою комунальних послуг та капітальним ремонтом за період, коли житлове приміщення не було заселене.
Стаття 105. Визначення розміру плати за житло

1. Розмір плати за наймання житла у приватному житловому фонді встановлюється власником житла в порядку, визначеному договором, у державному та комунальному житловому фонді визначається уповноваженим органом в установленому законодавством порядку.

2. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку, а у разі їх тимчасової відсутності або несправності - за нормами, затвердженими в установленому порядку.

3. Розмір плати за управління житлом визначається сторонами договору про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків та споруд.

4. Розмір плати за утримання житлових будинків і споруд, прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

У порядку та на умовах, що визначені в установчих документах, об'єднання співвласників багатоквартирних будників, житлово-будівельні кооперативи, житлові кооперативи самостійно визначають розмір плати за утримання житлових будинків та прибудинкових територій, управління житлом і проведення капітального ремонту. Членам об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельних кооперативів, молодіжних житлових комплексів, житлових кооперативів, в яких витрати на оплату житлово-комунальних послуг, на здійснення внесків на проведення капітального ремонту будинку перевищують установлений законодавством розмір, надається державна допомога відповідно до законодавства виходячи з установленого органами місцевого самоврядування розміру плати за такі послуги та з розміру внесків на проведення капітального ремонту будинку, що розрахований у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку.

5. Порядок надання населенню державної допомоги для часткової компенсації витрат на оплату житлово-комунальних послуг, визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 106. Плата за житло у житловому фонді соціального призначення

1. Плата за житло у житловому фонді соціального призначення складається з плати за:

1) найм житла;

2) утримання житлових будинків та прибудинкових територій;

3) комунальні послуги.

2. Порядок розрахунку плати за соціальне житло затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Під час встановлення розміру плати за соціальне житло враховується:

1) середньомісячний сукупний дохід наймача та членів його сім'ї, які проживають разом з ним, за попередній рік з розрахунку на одну особу, вартість майна, що перебуває у власності громадянина та членів його сім'ї, інші обставини, які безпосередньо впливають на майновий стан громадянина;

2) загальна площа житла;

3) кількість осіб, які в ньому проживають;

4) перелік отриманих житлово-комунальних послуг;

5) місце розташування житлового будинку.

4. Плата за житло із житлового фонду соціального призначення складається з плати, яка вноситься безпосередньо наймачем, та державної допомоги, що надається відповідно до законодавства.

Плата за житло, яка вноситься безпосередньо наймачем соціального житла, не повинна перевищувати 20 відсотків сукупного доходу наймача та членів його сім'ї, які проживають разом з ним.

5. Органи місцевого самоврядування здійснюють внесення на плату за капітальний ремонт соціального житла балансоутримувачу відповідного будинку пропорційно площі житлового фонду соціального призначення.

6. Умови відрахування плати на проведення капітального ремонту житлового фонду соціального призначення, який передається з державної власності в комунальну, визначаються договором.

Умови відрахування плати на проведення капітального ремонту житлового фонду соціального призначення, який створюється за кошти державного бюджету, визначаються законодавством.

7. Плата за соціальне житло, що перебуває у приватній власності, здійснюється за угодою між власником та відповідним органом місцевого самоврядування.

Відрахування плати на проведення капітального ремонту житлового фонду соціального призначення, який створено за рахунок коштів юридичної або фізичної особи, здійснюється цією особою, якщо договором з органом місцевого самоврядування не передбачено інше.

8. Плата за наймання соціального житла використовується органами місцевого самоврядування виключно на формування та проведення капітального ремонту житлового фонду соціального призначення, а також на його пристосування до потреб інвалідів та дітей-інвалідів.

9. Спори щодо плати за житло у житловому фонді соціального призначення вирішуються у судовому порядку.
Стаття 107. Плата за житло у житловому фонді спеціального призначення

1. Розмір плати за житло у житловому фонді спеціального призначення встановлює власник відповідно до статті 127 цього Кодексу з урахуванням рівня якості та комфортності житла.

2. Розмір плати за проживання в гуртожитках сімей, яким надано в користування одну чи кілька кімнат, установлюється з розрахунку за один квадратний метр загальної площі з урахуванням місць загального користування.

Розмір плати за проживання в гуртожитках, якщо житловою площею користується кілька осіб, які не перебувають у сімейних стосунках, установлюється з розрахунку за один квадратний метр загальної площі з урахуванням місць загального користування та визначається пропорційно чисельності зазначених осіб.

Підприємство, установа, організація, навчальний заклад, у якому працює або навчається особа, можуть відшкодовувати різницю між фактичними витратами на утримання гуртожитку і платою за проживання в ньому.

3. Розмір плати за службове житло встановлюється з розрахунку за один квадратний метр загальної площі.

4. Розмір плати за проживання у спеціальних гуртожитках, готелях-притулках, дитячих будинках сімейного типу визначається законодавством.

На одиноких осіб (сім'ї), які користуються службовим житлом, поширюються вимоги, встановлені статтею 127 цього Кодексу.
Стаття 108. Визначення плати за утримання житла

1. У порядку та на умовах, що визначені в установчих документах, об'єднання співвласників багатоквартирних будників, житлово-будівельні кооперативи, житлові кооперативи самостійно визначають розмір плати за утримання житлових будинків та прибудинкових територій, управління житлом і проведення капітального ремонту.

2. Членам об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельних кооперативів, молодіжних житлових комплексів, житлових кооперативів, у яких витрати на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених частиною першою цієї статті, та на здійснення внесків на проведення капітального ремонту будинку перевищують установлений законодавством розмір, надається державна допомога відповідно до законодавства виходячи з установленого органами місцевого самоврядування розміру плати за такі послуги та з розміру внесків на проведення капітального ремонту будинку, що розрахований у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку.
Стаття 109. Внесення плати за житло

1. Наймач та власник житлових приміщень зобов'язані вносити передбачену статтею 125 цього Кодексу плату за житло, у строк, визначений відповідним договором. У разі несвоєчасного внесення плати за житлово-комунальні послуги нараховується пеня в розмірі 0, 1 відсотка суми заборгованості за кожний день прострочення.

2. Власники окремих житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, які передали їх в оренду фізичним чи юридичним особам, беруть пайову участь у витратах на утримання та проведення ремонту спільного майна в житловому комплексі, що встановлений законодавством та статутом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Невикористання власниками приміщень, що їм належать, або відмова у користуванні спільним майном не є підставою для звільнення власника від участі в спільних витратах на проведення ремонту спільного майна в житловому комплексі.
Стаття 110. Захист прав споживачів житлово-комунальних послуг

1. Порушення наймодавцем або підприємством, що надає житлово-комунальні послуги, передбачених відповідним договором умов надання послуг або їх невідповідність установленим нормам, стандартам і правилам дає наймачеві, власникові приватного житлового будинку, квартири (їх частини) право на зменшення розміру плати за відповідні послуги в установленому законодавством порядку.

2. У разі ненадання понад установлений строк послуг з водопостачання, водовідведення, енергопостачання, а також теплопостачання в опалювальний період постачальник відшкодовує наймачу збитки за кожний день ненадання послуг. Сума відшкодування може зараховуватися на поточний рахунок споживача або на відповідну суму знижується плата за такі послуги у наступних місяцях. Інформація про відшкодування подається споживачу в письмовій формі.

3. Спори щодо плати за житло вирішуються в судовому порядку.
Глава 9. Приватизація державного житлового фонду
Стаття 111. Визначення суті та мети приватизації житла державного житлового фонду загального призначення

1. Приватизація державного житлового фонду загального призначення (далі - приватизація житла) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у гуртожитках (призначених для проживання сімей та одиноких осіб), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв, горищ і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

2. Метою приватизації житла з державного житлового фонду загального призначення - є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин у житловій сфері.
Стаття 112. Умови та порядок приватизації житла

Умови та порядок приватизації житла визначаються відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Стаття 113. Об'єкти приватизації житла

1. До об'єктів приватизації житла належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у гуртожитках, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, державного житлового фонду загального призначення де мешкають два і більше наймачів (далі - житло, що може бути приватизовано), які використовуються громадянами на умовах найму.

2. Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Стаття 114. Суб'єкти приватизації житла

1. До суб'єктів приватизації житла належать громадяни України, які отримали житло з житлового фонду загального призначення до набрання чинності цим Кодексом.
Стаття 115. Способи приватизації житла

1. Приватизація житла здійснюється шляхом:

а) безоплатної передачі громадянам кімнат, квартир, будинків з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю;

б) продажу надлишків загальної площі кімнат, квартир, будинків громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.
Стаття 116. Особливості використання місць загального користування при приватизації житла

Приватизація кімнат у багатоквартирних житлових будинках та кімнат у гуртожитках здійснюється з одночасною передачею у спільну сумісну власність громадян місць (площ) загального користування.
Стаття 117. Строки приватизації житла

Строки приватизації житло з державного житлового фонду загального призначення визначаються цим Кодексом.
Глава 10. Обмін житла
Стаття 118. Право на обмін житла

1. Наймач житла в будинках житлового фонду загального призначення має право за письмовою згодою повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ним, у тому числі тимчасово відсутніх, здійснити обмін займаного житла з іншим наймачем житла у житловому фонді загального призначення або з власником приватного житла за письмовою згодою наймодавця.

2. Власник житла приватного житлового фонду має право здійснити обмін житла з іншим власником відповідно до договору міни.

3. Обмін житла здійснюється без обмеження кількості його учасників.
Стаття 119. Предмет і порядок здійснення обміну житла

1. Предметом обміну житла є:

1) одноквартирний житловий будинок;

2) (багатоквартирний житловий будинок)

3) квартира;

4) житло, що складається з однієї чи кількох кімнат у квартирі.

2. Обмін житла може здійснюватися між особами, які проживають в одному чи в різних населених пунктах України.

3. Спори щодо обміну житла вирішуються в судовому порядку.
Стаття 120. Примусовий обмін житла

1. У разі виникнення обставин, які унеможливлюють спільне проживання осіб у житловому приміщенні, такі особи за взаємною згодою можуть здійснити обмін такого приміщення на кілька окремих житлових приміщень.

У разі недосягнення згоди стосовно обміну житла заінтересована особа може вимагати здійснення обміну займаного житла в судовому порядку (примусовий обмін).

2. У разі прийняття рішення про примусовий обмін житла суд виходить з рівності часток житла кожного з учасників обміну, крім випадків, коли:

1) між учасниками обміну досягнуто згоди щодо визначення порядку користування житлом, який передбачає інший розподіл займаного ними житла;

2) за одним з учасників обміну судом визнано право на більшу (меншу) частку житла.
Стаття 121. Умови, за яких обмін житла не допускається

1. Обмін житла не допускається у разі, коли:

1) право володіння, користування чи розпорядження житлом, що підлягає обміну, оскаржується в судовому порядку;

2) житло є предметом іпотеки за відсутності згоди іпотекодержателя на обмін;

3) на житло, що перебуває у приватній власності, накладено в установленому порядку арешт;

4) проти наймача подано позов щодо розірвання чи зміни умов договору найму житла;

5) в обмінюваному житлі виникли обставини, що загрожують здоров'ю або безпеці осіб, які в ньому проживають, або житло визнано таким, що перебуває в аварійному стані;

6) будинок або його частина, в якому розміщене обмінюване житло, підлягає знесенню, на що отримано дозвіл органів місцевого самоврядування;

7) житло є службовим або один з учасників обміну проживає в гуртожитку;

8) у квартиру, в якій проживають два чи більше наймачів, після обміну передбачається вселення особи, яка хворіє на тяжку форму хронічного захворювання, включеного до переліку, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я, у зв'язку з чим зазначена особа не може проживати в такій квартирі;

9) внаслідок обміну розмір житлової площі, що припадатиме на кожну особу сім'ї наймача, буде менший установленої органом місцевого самоврядування норми.
Глава 11. Виселення громадян із займаного ними житла
Стаття 122. Підстави для виселення наймача, членів його сім'ї та інших осіб, які проживають разом з ним

1. Виселення наймача, членів його сім'ї та інших осіб, які проживають разом з ним, з житлового будинку, квартири (їх частини) здійснюється внаслідок припинення дії договору найму житла.

2. Підстави для припинення дії договору найму житла визначаються цим Кодексом.

3. У разі відмови наймач, члени його сім'ї та інші особи, які проживають разом з ним, підлягають виселенню в судовому порядку.
Стаття 123. Підстави для розірвання договору найму соціального житла та виселення із соціального житла без надання іншого житла

1. Примусове виселення наймача соціального житла без надання іншого житла здійснюється виключно за рішенням суду.

2. Підставами для розірвання договору найму соціального житла та виселення із соціального житла без надання іншого житла є:

1) надання наймачу або придбання ним іншого житлового приміщення;

2) підвищення доходів наймача до рівня, який дає можливість укласти договір найму іншого житлового приміщення, що не належить до житлового фонду соціального призначення;

3) подання наймачем недостовірних даних щодо середньомісячного сукупного доходу за попередній рік, приховування реальних доходів;

4) систематичне порушення правил користування житловим приміщенням;

5) порушення умов договору найму соціального житла після застосування до наймача заходу впливу, визначеного пунктом 1 частини першої статті 90 цього Кодексу, та переселення наймача до іншого соціального житла відповідно до пункту 2 частини першої статті 90 цього Кодексу;

6) інші визначені законодавством підстави.
Стаття 124. Підстави для виселення піднаймача в разі зупинення дії або розірвання договору найму житла

1. Піднаймач незалежно від строку проживання не набуває права на користування житлом.

2. У разі припинення договору найму житла одночасно припиняється дія договору піднайму. Піднаймач і члени його сім'ї зобов'язані негайно звільнити займане житло. У разі відмови піднаймач і члени його сім'ї підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого житла.
Стаття 125. Підстави для виселення осіб, які самовільно зайняли житло

1. Особи, які самовільно зайняли житло, на вимогу його власника зобов'язані негайно звільнити займане житло. У разі відмови такі особи підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого житла.
Стаття 126. Підстави для виселення осіб із займаного житла

1. У разі коли наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують елементи будинку або об'єкти спільного користування, порушують установлений порядок оплати житла, використовують житло не за призначенням та своєю поведінкою створюють для інших мешканців умови, за яких спільне проживання з ними в будинку, квартирі (їх частині) є неможливим, а вжиття заходів до запобігання виявилося безрезультатними, власник подає позов до суду щодо дострокового розірвання договору найму.

2. Особам, яких примусово виселяють із житлових приміщень, одночасно надається інше житлове приміщення, за винятком випадків, визначених статтями 138, 139, 143 і 148 цього Кодексу.

Житлове приміщення, що надається особам, яких примусово виселяють із житлових приміщень, повинне бути зазначене в рішенні суду.

3. Осіб, позбавлених батьківських прав, може бути виселено за рішенням суду з наданням іншого житла, якщо спільне проживання таких осіб з дітьми, стосовно яких вони позбавлені батьківських прав, визнано неможливим, відповідно до законодавства.

4. Осіб, які створили умови, за яких спільне з ними проживання неможливе, за рішенням суду можуть виселити без надання іншого житла або зобов'язати здійснити примусовий обмін займаного житла відповідно до законодавства.
Стаття 127. Підстави для виселення із житлових приміщень, переданих в іпотеку

1. Звернення стягнення на передане в іпотеку житло є підставою для виселення всіх осіб, які мешкають у ньому, крім випадків, установлених законодавством. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення всі особи, які мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника такого житлового приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо особи не звільняють житлове приміщення в установлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Стаття 128. Відповідальність за порушення законодавства про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку

1. Цивільну, кримінальну, адміністративну відповідальність згідно із законодавством несуть особи, винні у:

1) недотриманні вимог цього Кодексу;

2) порушенні прав власників (користувачів), їх об'єднань і асоціацій;

3) порушенні статуту об'єднання співвласників багатоквартирних будинків та протидії його виконанню;

4) створенні, організації діяльності або ліквідації об'єднання співвласників багатоквартирних будинків з порушенням законодавства, державних стандартів і норм;

5) незаконному привласненні майна, що перебуває у спільній власності;

6) недотриманні умов договорів, укладених відповідно до законодавства.

Законодавством може бути встановлена відповідальність також за інші види правопорушень.
Стаття 129. Підстави для виселення з гуртожитків

1. Сезонні, тимчасові працівники та особи, що працювали за строковим трудовим договором і припинили роботу, а також особи, які навчалися у навчальних закладах, аспірантурі, докторантурі і вибули з них, підлягають виселенню з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з прийняттям на роботу чи вступом на навчання, без надання іншого житлового приміщення.

2. Інші працівники підприємств, установ та організацій, яким надано гуртожиток у зв'язку з прийняттям на роботу, можуть бути виселені без надання іншого житлового приміщення в разі припинення трудових відносин. Особи, визначені у статті 149 цього Кодексу, можуть бути виселені лише з наданням їм іншого житлового приміщення.

3. Особи, які проживають у гуртожитках, виселяються також у разі знесення будинку або переобладнання будинку (житлового приміщення) у нежитловий у разі виникнення загрози обвалу будинку (житлового приміщення). При цьому особам, яких примусово виселяють із житлових приміщень, надається житло в гуртожитку або інше житлове приміщення.

4. Підстави для виселення із спеціальних гуртожитків визначаються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 130. Підстави для виселення громадян у разі визнання договору найму житла недійсним

1. У разі визнання в судовому порядку договору найму житла недійсним наймач, члени його сім'ї та інші особи, які постійно проживають разом з ним, підлягають виселенню.

2. Особам, які підлягають виселенню з житла державного або комунального житлового фонду внаслідок визнання договору найму недійсним, повинне бути повернуто житло, яке вони раніше займали, або надане інше упоряджене житло або інше житло за згодою сторін.
Стаття 131. Виселення з житла, розташованого в закритих військових містечках, з наданням іншого житла

1. Особи, звільнені з військової служби в запас або у відставку, а також члени їх сімей, які проживають разом з ними, підлягають виселенню з житла, розташованого в закритих військових містечках, з наданням органами місцевого самоврядування іншого житла або за. їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення.

У такому самому порядку підлягають виселенню з житла, розташованого в закритих військових містечках, інші особи, які втратили зв'язок із Збройними Силами України.
Стаття 132. Надання громадянам іншого упорядженого житла у зв'язку з виселенням з житла, що належить до державного та комунального житлових фондів

1. Громадянам, яких виселяють з житла, що належить до державного та комунального житлових фондів, надається інше упоряджене житло.

У разі коли наймач займав частину квартири, в якій проживало два і більше наймачів, йому надається окрема квартира в межах норми загальної площі відповідно до статті 30 цього Кодексу.

У разі виселення з житла, що за розміром менше, ніж передбачена нормою надання загальна площа житла, громадянинові надається квартира чи одноквартирний будинок у межах норми загальної площі відповідно до статті 30 цього Кодексу.

2. Площа квартири (її частини), що надається наймачу, який виселяється за рішенням суду, повинна бути зазначена в такому рішенні.

3. У разі коли після закінчення строку дії договору найму службового житла або припинення трудових та інших передбачених законодавством відносин з підприємством, установою та організацією наймач або члени його сім'ї і особи, які постійно проживають з ним, відмовляються звільнити житло, виселення здійснюється в судовому порядку без надання іншого житла, за винятком випадків, передбачених статтею 149 цього Кодексу.
Стаття 133. Виселення із службового житла з наданням іншого житла

1. Не можуть бути виселеними із службового житла, що належить до державного чи комунального житлового фонду, без надання іншого житла особи, які не мають у власності чи користуванні іншого житла та належать до таких категорій:

1) інваліди I і II групи або члени їх сімей, які є інвалідами I і II групи та (або) дітьми-інвалідами;

2) ветерани Великої Вітчизняної війни та інші особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

3) батьки-вихователі - в разі ліквідації дитячого будинку сімейного типу, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за рішенням суду, яким установлено факт протиправних дій батьків-вихователів;

4) особи, які пропрацювали не менш як десять років на підприємстві, в установі чи організації, що надали їм таке житло;

5) особи, звільнені з посади, у зв'язку з призначенням на яку їм було надано службове житло, але які не припинили трудових відносин з підприємством, установою чи організацією, що надали їм таке житло;

6) особи, звільнені у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи чи організації або скороченням чисельності чи штату працівників;

7) пенсіонери за віком;

8) члени сім'ї загиблого під час виконання службових обов'язків або померлого внаслідок професійного захворювання працівника, якому було надано службове житло;

9) одинокі особи з малолітніми та неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними, - до досягнення дітьми повноліття;

10) особи, які отримали каліцтво на виробництві;

11) військовослужбовці, які прослужили на військовій службі не менш як 20 років, звільнені з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штату або проведенням інших організаційних заходів у разі відсутності в них або членів їх сімей іншого житла.
Стаття 134. Надання житла у зв'язку з виселенням з аварійних будинків, квартир

1. У разі коли стан багатоквартирного житлового будинку, квартири в ньому, приватного будинку садибного типу визнано аварійним, громадянам, які підлягають негайному виселенню з будинку чи квартири, інше житло надається:

1) мешканцям багатоквартирного будинку, квартири в ньому - одноосібним власником усього будинку, а в разі його відсутності - органом місцевого самоврядування;

2) власнику приватного будинку садибного типу - органом місцевого самоврядування.

Інше житло надається власникам квартир (їх частин) у багатоквартирних житлових будинках, будинках садибного типу, стан яких визнано аварійним, за умови, якщо аварійний стан таких житлових приміщень не спричинено навмисними діями (бездіяльністю) їх власників.

2. Порядок визнання стану будинку чи квартири аварійним установлюється Кабінетом Міністрів України.

3. Відчуження громадянами квартир (їх частин) у багатоквартирних житлових будинках, будинків садибного типу, що належать їм на праві приватної власності та стан яких визнано аварійним, за час проживання у житлі, наданому відповідно до частини першої цієї статті, при взятті таких громадян на квартирний облік вважається штучним погіршенням житлових умов.
Розділ IV. Управління житловим фондом, утримання та реконструкція житла
Глава 12. Відносини співвласності у багатоквартирному будинку. Спільне майно власників приміщень у багатоквартирному будинку. Загальні збори співвласників багатоквартирного будинку
Стаття 135. Відносини власності у багатоквартирному будинку

1. У разі коли у багатоквартирному будинку квартири, нежитлові приміщення є окремими об'єктами права власності, власникам квартир, нежитлових приміщень такий багатоквартирний будинок належить на праві спільної часткової власності.

Відносини між співвласниками регулюються цивільним законодавством, цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 136. Право власності на спільне майно співвласників приміщень у багатоквартирному будинку

1. Спільне майно співвласників багатоквартирного будинку перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку.

Власники приміщень володіють, користуються і в установлених цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном.

У разі відчуження приміщення в житловому будинку право на частку спільного майна підлягає відчуженню разом з приміщенням без виділення частки в натурі.

Об'єкти права спільної власності на майно можуть бути передані в користування фізичній або юридичній особі або групі осіб у разі, коли це не пов'язано з порушенням прав та інтересів інших співвласників спільного майна, які охороняються законодавством.

2. Співвласникам приміщень у багатоквартирному будинку на праві спільної часткової власності належать приміщення такого будинку, що не є частками квартир та призначені для обслуговування більше ніж одного приміщення будинку (далі - спільне майно у багатоквартирному будинку), зокрема:

1) коридори, сходи та міжквартирні сходові клітини;

2) ліфти, ліфтові та інші шахти;

3) технічні поверхи, горища та підвали з розташованими в них інженерними комунікаціями;

4) інше обладнання, яке обслуговує більше ніж одне приміщення в такому будинку (в тому числі технічні підвали);

5) покрівлі;

6) захисні та несучі конструкції будинку;

7) механічне, електричне, санітарно-технічне та інше обладнання будинку, що розміщене у приміщеннях або зовні та обслуговує більше ніж одне приміщення в такому будинку;

8) прибудинкова територія;

9) інші об'єкти, призначені для обслуговування, експлуатації та благоустрою цього будинку та розташовані на прибудинковій території.

Межі та розмір прибудинкової території багатоквартирного будинку визначаються відповідно до земельного та містобудівного законодавства.

3. Земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок, належить власнику (співвласникам) багатоквартирного будинку, якщо інше не встановлено договором між власником земельної ділянки та власником (співвласниками) багатоквартирного будинку при його спорудженні.

4. Зменшення розміру спільного майна у багатоквартирному будинку можливе під час реконструкції такого будинку виключно за згодою власників приміщень відповідно до рішення, прийнятого загальними зборами співвласників такого будинку.

5. За рішенням власників приміщень, прийнятим загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку, об'єкти спільного майна в такому будинку можуть бути надані в користування іншим особам, якщо це не порушує права та законні інтереси громадян і юридичних осіб.
Стаття 137. Визначення частки у праві спільної часткової власності на спільне майно у багатоквартирному будинку

1. Частка власника окремого приміщення багатоквартирного будинку в праві спільної часткової власності на багатоквартирний будинок є пропорційною розміру загальної площі зазначеного приміщення.

Частка власника окремого приміщення багатоквартирного будинку в праві спільної часткової власності на багатоквартирний будинок визначається як відношення загальної площі зазначеного приміщення до загальної площі усіх приміщень у такому будинку.

2. Право власності на частку в праві спільної часткової власності на багатоквартирний будинок невід'ємне від права власності на окреме приміщення у такому будинку.

Частка у спільній частковій власності багатоквартирного будинку, яка належить власнику приміщення у цьому будинку, підлягає державній реєстрації відповідно до закону і зазначається у свідоцтві про державну реєстрацію його права власності на квартиру чи інше приміщення.

3. При переході права власності на окреме приміщення в багатоквартирному будинку частка нового власника зазначеного приміщення у праві спільної часткової власності на багатоквартирний будинок дорівнює частці у праві спільної часткової власності на багатоквартирний будинок попереднього власника.

4. Власник окремого приміщення у багатоквартирному будинку не має права:

1) здійснювати виділення в натурі своєї частки у праві спільної часткової власності на спільне майно в такому будинку;

2) відчужувати свою частку в праві спільної часткової власності на спільне майно в такому будинку без відчуження зазначеного приміщення;

3) вчиняти інші дії, які тягнуть за собою передачу своєї частки у праві спільної часткової власності на спільне майно в такому будинку відокремлено від права власності на зазначене приміщення.

4) вимагати поділу майна, що є у спільній частковій власності.

5. Визначення часток обов'язкових платежів на утримання, експлуатацію та проведення ремонту спільного майна:

1) частка в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і проведення ремонту спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно загальній площі приміщень, що перебувають у власності чи користуванні фізичних або юридичних осіб;

2) частка витрат співвласника квартири, власника кімнати (кімнат) у квартирі, де проживають два і більше власники житлових приміщень (співвласники нежитлового приміщення), на утримання і проведення ремонту визначається відповідно до його частки як співвласника приміщення.

Спори щодо визначення частки в обов'язкових платежах на утримання і проведення ремонту спільного майна, в інших спільних витратах вирішуються в судовому порядку.
Стаття 138. Зміна меж приміщень у багатоквартирному будинку

1. Власник приміщення у багатоквартирному будинку в разі придбання у власність приміщення, суміжного з належним йому на праві власності приміщенням у багатоквартирному будинку, має право об'єднати такі приміщення в одне в установленому законодавством порядку.

Межі між суміжними приміщеннями можуть бути змінені або такі приміщення можуть бути розділені на два чи більше приміщень без згоди власників інших приміщень, якщо такі зміни або розділ не тягнуть за собою зміни інших приміщень, меж та розміру спільного майна у багатоквартирному будинку або зміни частки у праві спільної часткової власності на спільне майно в такому будинку.

2. У разі коли реконструкція, переобладнання та/або перепланування приміщень неможливі без приєднання до них частки спільного майна у багатоквартирному будинку, на таку реконструкцію, переобладнання та/або перепланування приміщень повинна бути надана згода власників приміщень у такому будинку.
Стаття 139. Право власності на спільне майно власників кімнат у комунальній квартирі

1. Власникам кімнат у комунальній квартирі (квартирі, заселеній двома і більше наймачами чи власниками житлових приміщень (кімнат), що спільно використовують місця загального користування та інженерне обладнання в таких місцях) на праві спільної часткової власності належить спільне майно - приміщення в такій квартирі, які використовуються для обслуговування більше ніж однієї кімнати.

2. Зміна розміру спільного майна у комунальній квартирі можлива виключно за згодою усіх власників кімнат у такій квартирі шляхом її переобладнання та/або перепланування.
Стаття 140. Визначення частки у праві спільної часткової власності на спільне майно у комунальній квартирі

1. Частка власника кімнати у комунальній квартирі у праві спільної часткової власності на спільне майно у такій квартирі є пропорційною загальній площі зазначеної кімнати.

Ідеальна частка власника кімнати у комунальній квартирі у праві спільної часткової власності на спільне майно у такій квартирі визначається як відношення загальної площі зазначеної кімнати до загальної площі усіх приміщень у цій квартирі.

2. Частка власника кімнати у комунальній квартирі у праві спільної часткової власності на спільне майно у багатоквартирному будинку, в якому розташована ця квартира, є пропорційною загальній площі такої кімнати та площі приміщень спільного майна зазначеної квартири, визначеній відповідно до частки такого власника у праві спільної часткової власності на спільне майно у цій квартирі.

Ідеальна частка власника кімнати у комунальній квартирі у праві спільної часткової власності на спільне майно у багатоквартирному будинку, в якому розташована ця квартира, визначається як відношення суми загальної площі зазначеної кімнати та площі приміщень спільного майна зазначеної квартири, встановлено відповідно до частки такого власника у праві спільної часткової власності на спільне майно у цій квартирі, до загальної площі усіх приміщень у зазначеному будинку.

3. Право власності на частку в праві спільної часткової власності на спільне майно у комунальній квартирі та багатоквартирному будинку, в якому розташована зазначена квартира, невід'ємне від права власності на кімнату в такій квартирі.

Частка у спільній часткової власності багатоквартирного будинку та у комунальній квартирі, яка належить власнику кімнати у цієї квартирі, підлягає державній реєстрації відповідно до закону і зазначається у свідоцтві про державну реєстрацію його права власності на кімнату у комунальній квартирі.

4. При переході права власності на кімнату в комунальній квартирі частка нового власника зазначеної кімнати у праві спільної часткової власності на спільне майно в такій квартирі та будинку дорівнює частці у праві спільної часткової власності на зазначене спільне майно попереднього власника.

5. Власник кімнати в комунальній квартирі не має права:

1) здійснювати виділення в натурі своєї частки у праві спільної часткової власності на спільне майно в такій квартирі та будинку;

2) відчужувати свою частку у праві спільної часткової власності на спільне майно в цій квартирі та будинку без відчуження зазначеної кімнати;

3) вчиняти інші дії, які тягнуть за собою передачу його частки у праві спільної часткової власності на спільне майно в цій квартирі та будинку відокремлено від права власності на зазначену кімнату.

4) вимагати поділу майна, що є у спільній частковій власності.

6. У разі продажу кімнати у комунальній квартирі інші власники кімнат в цій квартирі мають переважне право купівлі кімнати, яка відчужується, у порядку та на умовах, визначених цивільним законодавством.
Стаття 141. Управління спільним майном у комунальній квартирі та утримання такого майна

1. Власники приміщень у комунальній квартирі беруть участь у здійсненні витрат на управління спільним майном у зазначеній квартирі та будинку і на утримання такого майна.

2. Частка обов'язкових витрат на управління спільним майном у комунальній квартирі та будинку і на утримання такого майна, тягар яких несе власник кімнати, визначається пропорційно частці у праві спільної часткової власності на спільне майно у такій квартирі та будинку зазначеного власника.
Глава 13. Управління житловим фондом
Стаття 142. Управління багатоквартирним будинком та утримання спільного майна

1. Співвласники багатоквартирного будинку беруть участь у здійсненні витрат на управління спільним майном у такому будинку і на утримання такого майна.

2. Частка обов'язкових витрат на управління спільним майном у багатоквартирному будинку і на утримання такого майна, у здійсненні яких бере участь співвласник багатоквартирного будинку, визначається пропорційно частці у праві спільної часткової власності на багатоквартирний будинок зазначеного власника.

3. Рішення щодо управління багатоквартирним будинком приймає його власник (співвласники). Власник (співвласники) може доручити управління багатоквартирним будинком іншій особі.

У разі коли багатоквартирний будинок має двох і більше співвласників, які не створили об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, свої рішення щодо управління багатоквартирним будинком вони приймають на загальних зборах рішення в порядку, визначеному цією главою. Якщо співвласники багатоквартирного будинку утворили об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, порядок прийняття зазначених рішень визначається цим Кодексом та статутом такого об'єднання.

4. Для власника, який набув право власності на приміщення у багатоквартирному будинку, є обов'язковими прийняті раніше власником (співвласниками) багатоквартирного будинку рішення щодо управління таким будинком, в тому числі визначення виконавця житлово-комунальних послуг будинку, способу управління багатоквартирним будинком, які надалі можуть змінюватися або скасовуватися в порядку, установленому цим Кодексом та цивільним законодавством для прийняття рішень щодо управління багатоквартирним будинком, що перебуває у спільній власності.

5. Правила управління спільним майном у багатоквартирному будинку та утримання такого майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 143. Загальні збори власників приміщень у багатоквартирному будинку

1. Загальні збори власників приміщень у багатоквартирному будинку є прийняття рішень співвласниками багатоквартирного будинку, який перебуває в їх спільній власності за умови, коли ними не створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

2. До компетенції загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку, де не створено об'єднання співвласників або іншу юридичну особу, належить:

1) прийняття рішень про реконструкцію багатоквартирного будинку (в тому числі з його розширенням, прибудовою та/або надбудовою), будівництво господарських будівель та інших будівель і споруд, проведення капітального ремонту спільного майна у багатоквартирному будинку, знесення будинку за бажанням власників;

2) прийняття рішень щодо меж використання прибудинкової території, в тому числі її обтяження правом обмеженого користування іншими особами (сервітутом);

3) надання спільного майна багатоквартирного будинку в користування третім особам;

4) надання згоди на реконструкцію, переобладнання та/або перепланування приміщень, які неможливо здійснити без приєднання до таких приміщень частки спільного майна у багатоквартирному будинку;

5) управління багатоквартирним будинком та/або делегування певній особі права визначення управителя та укладення з ним відповідного договору;

6) вирішення інших питань, віднесених цим Кодексом до компетенції загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку.
Стаття 144. Порядок проведення загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку

1. Власники приміщень у багатоквартирному будинку проводять щороку загальні збори.

Перші загальні збори власників приміщень у багатоквартирному будинку скликаються за ініціативою одного з таких власників, а

наступні - за ініціативою управителя.

Строки та порядок проведення річних загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку, а також повідомлення про прийняті ними рішення встановлюються загальними зборами власників приміщень у багатоквартирному будинку.

2. Крім річних загальних зборів, власники приміщень у багатоквартирному будинку проводять позачергові загальні збори. Позачергові загальні збори власників приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути скликані за ініціативою будь-якого з таких власників або управителя для вирішення питань, віднесених цим Кодексом до їх компетенції.

3. Загальні збори власників приміщень у багатоквартирному будинку вважаються правоможними (мають кворум), якщо в них узяли участь власники приміщень у такому будинку (їх уповноважені представники), які мають понад дві третини відсотків загальної кількості голосів. У разі відсутності кворуму для проведення річних загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку такі загальні збори проводяться повторно.

4. Власник, за ініціативою якого скликаються загальні збори власників приміщень у багатоквартирному будинку, зобов'язаний повідомити власників приміщень у зазначеному будинку про проведення таких зборів не пізніше ніж за десять календарних днів до дати їх проведення. Повідомлення про проведення загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку повинне бути надіслане у зазначений строк кожному власнику приміщення в такому будинку рекомендованим листом (якщо рішенням загальних зборів не передбачений інший спосіб надсилання такого повідомлення) або вручено кожному власнику приміщення в такому будинку під розписку чи розміщено у приміщенні такого будинку, яке визначено рішенням загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку та є загальнодоступним для всіх власників приміщень такого будинку.

5. У повідомленні про проведення загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку повинні бути зазначені:

1) відомості про осіб, за ініціативою яких скликаються такі загальні збори;

2) форма проведення таких загальних зборів (збори чи заочне голосування);

3) місце, дата та час проведення таких зборів або у разі проведення зборів у формі заочного голосування - дата закінчення прийому рішень власників з питань, що поставлені на голосування, а також місце та адреса, на яку повинні надсилатися такі рішення;

4) порядок денний загальних зборів;

5) порядок ознайомлення з інформацією та матеріалами, які подаватимуться для розгляду на загальних зборах, а також місце, де можна з ними ознайомитися.
Стаття 145. Рішення загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку

1.Загальні збори власників приміщень у багатоквартирному будинку вважаються правоможними (мають кворум), якщо в них узяли участь власники приміщень у такому будинку (їх уповноважені представники), які мають понад дві третини відсотків загальної кількості голосів. У разі відсутності кворуму для проведення річних загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку такі загальні збори проводяться повторно.

Рішення загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку з поставлених на голосування питань приймаються простою більшістю голосів власників приміщень у такому будинку, які особисто або через уповноважених представників узяли участь у зборах, крім рішень з питань, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 63 цього Кодексу, які приймаються не менш як двома третинами голосів власників приміщень у багатоквартирному будинку.

Рішення загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку оформляється протоколом у порядку, встановленому загальними зборами власників приміщень у такому будинку.

2. На загальних зборах власники приміщень у багатоквартирному будинку не мають права приймати рішення з питань, що не були включені до порядку денного таких зборів, а також змінювати їх порядок денний.

3. Рішення, прийняті загальними зборами власників приміщень у багатоквартирному будинку, а також результати голосування не пізніше ніж через десять календарних днів з дати прийняття рішень доводяться до відома усіх власників приміщень у такому будинку особою (особами), за ініціативою якої (яких) були скликані загальні збори, шляхом розміщення відповідного повідомлення у приміщенні такого будинку, яке визначено рішенням загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку та є загальнодоступним для всіх власників приміщень у такому будинку.

4. Протоколи загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку та прийняті на таких зборах рішення з поставлених на голосування питань, зберігаються у місці або за адресою, що визначені рішенням загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку.

5. Рішення загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку з питань, що належать до їх компетенції і прийняті в порядку, визначеному цим Кодексом, обов'язкові для виконання всіма власниками приміщень у багатоквартирному будинку, в тому числі власниками, які особисто або через своїх уповноважених представників не брали участі у таких зборах та/або в голосуванні з порушених питань.

6. Власник приміщення у багатоквартирному будинку має право оскаржити рішення, прийняте на загальних зборах власників приміщень у багатоквартирному будинку, якщо таке рішення прийняте з порушенням вимог цього Кодексу, порушує права та законні інтереси зазначеного власника

Заява про таке оскарження може бути подана до суду протягом двох місяців з дня доведення зазначеного рішення до відома усіх власників у такому приміщенні відповідно до частини третьої цієї статті.

7. У багатоквартирному будинку, усі приміщення якого належать одному власнику, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку, приймаються зазначеним власником одноособово та оформлюються у прийнятній для нього формі. При цьому норми глави 12 щодо скликання та проведення загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку для зазначеного випадку не застосовуються.
Стаття 146. Загальні збори власників приміщень у багато квартирному будинку у формі заочного голосування

1. У разі коли загальні збори власників приміщень у багатоквартирному будинку двічі з одних і тих самих питань підряд не відбулися внаслідок відсутності кворуму на них, рішення загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку може бути прийняте без проведення безпосередніх зборів (спільної присутності власників приміщень у такому будинку для обговорення питань порядку денного, що поставлені на голосування) шляхом проведення заочного голосування - передачі за місцем або адресою, зазначеними в письмовому повідомленні про проведення загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку, письмового рішення таких власників з питань, поставлених на голосування.

2. Власники приміщень у багатоквартирному будинку вважаються такими, що взяли участь у загальних зборах власників приміщень у такому будинку, які проводилися у формі заочного голосування, якщо їх письмові рішення з питань, поставлених на голосування, надійшли до закінчення дати прийняття таких рішень.

3. У письмовому рішенні власника з питань, поставлених на голосування, повинні бути зазначені:

1) відомості про особу, яка бере участь у голосуванні;

2) відомості про документ, що підтверджує право власності особи, яка бере участь у голосуванні, на приміщення у відповідному багатоквартирному будинку;

3) рішення з кожного питання порядку денного, поставленого на голосування, із зазначенням "за", "проти" або "утримався".
Стаття 147. Голосування на загальних зборах власників приміщень у багатоквартирному будинку

1. Право голосу на загальних зборах власників приміщень у багатоквартирному будинку з питань, поставлених на голосування, мають виключно власники (співвласники) приміщень у такому будинку.

При голосуванні на загальних зборах власників приміщень у багатоквартирному будинку кожен власник має стільки голосів, якою є чисельник його ідеальної частки у праві спільної часткової власності на спільне майно в такому будинку. У разі коли приміщення перебуває у спільній власності кількох осіб, вони повинні визначити особу, уповноважену представляти їх інтереси при голосуванні (далі - уповноважений представник).

Голосування на загальних зборах власників приміщень у багатоквартирному будинку здійснюється власником приміщення особисто або через уповноваженого представника.

2. Уповноважений представник на загальних зборах власників приміщень у багатоквартирному будинку діє в межах повноважень, визначених актами органів державної влади та органів місцевого самоврядування або письмовою довіреністю власника приміщення щодо голосування.

Довіреність на голосування повинна:

містити відомості про власника приміщення, інтереси якого представляються, та його уповноваженого представника (прізвище, ім'я та по батькові або повне найменування, місце проживання або місцезнаходження, паспортні дані або юридичні реквізити);

бути оформлена відповідно до норм цивільного законодавства.

3. На загальних зборах власників приміщень у багатоквартирному будинку кожен власник приміщення має стільки голосів, якою є чисельник його ідеальної частки у праві спільної часткової власності на спільне майно у цьому будинку. Якщо чисельник ідеальної частки у праві спільної часткової власності на спільне майно у будинку одного власника приміщень дорівнює або перевищує 50, на загальних зборах він має не більше 50 відсотків усієї кількості голосів осіб, присутніх на зборах.

4. Голосування з питань порядку денного загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку оформляється протоколом загальних зборів, який підписується усіма власниками приміщень у багатоквартирному будинку (їх уповноваженими представниками), які брали участь у голосуванні.

5. Заочне голосування з питань порядку денного загальних зборів власників приміщень у багатоквартирному будинку здійснюється виключно шляхом письмового оформлення рішень власників (їх уповноважених представників) з цих питань.

6. Під час голосування, що здійснюється шляхом письмового оформлення рішень власників приміщень у багатоквартирному будинку (їх уповноважених представників), зараховуються голоси виключно з тих питань, за якими власник приміщення (його уповноважений представник) обрав лише один з можливих варіантів голосування. Рішення, оформлені з порушенням цієї вимоги, визнаються недійсними та голоси з цих питань не зараховуються. У разі коли рішення власника приміщення (його уповноваженого представника) містить результати голосування з кількох питань, поставлених на голосування, порушення зазначеної вимоги для голосування за одним чи кількома такими питаннями не тягне за собою визнання зазначеного рішення недійсним в цілому.
Стаття 148. Визначення поняття управління багатоквартирним будинком

1. Управління багатоквартирним будинком є функцією його власника (співвласників), яка полягає у здійсненні окремих повноважень з володіння, користування і розпорядження багатоквартирним будинком та спрямована на утримання його у належному технічному стані, забезпечення надання особам, що проживають у такому будинку чи використовують приміщення в ньому для інших потреб, житлово-комунальних та інших необхідних послуг належного рівня та якості.
Стаття 149. Управління багатоквартирними будинками

1. Управління багатоквартирними будинками включає:

1) забезпечення підтримання та поліпшення технічного стану багатоквартирного будинку;

2) забезпечення утримання в належному стані прибудинкової території та об'єктів благоустрою, розташованих на ній;

3) забезпечення своєчасного проведення огляду, оцінки технічного стану багатоквартирного будинку, його профілактичного, поточного, капітального та аварійного ремонту;

4) відображення відомостей про багатоквартирний будинок у даних обов'язкового обліку, складення і подання обов'язкової звітності про такий будинок;

5) забезпечення відповідно до встановлених норм і правил ефективного та цільового використання житлових і нежитлових приміщень;

6) забезпечення ефективного і ощадного використання енергоресурсів під час експлуатації багатоквартирного будинку;

7) забезпечення надання особам, що проживають у багатоквартирному будинку чи використовують приміщення в ньому для інших потреб, житлово-комунальних послуг належних рівня та якості;

8) складення і видача довідок, що стосуються багатоквартирного будинку та користування приміщеннями в ньому, на вимогу осіб, які проживають у будинку чи використовують приміщення в ньому для інших потреб, а також на вимогу інших осіб у передбачених законодавством випадках;

9) провадження іншої діяльності, спрямованої на забезпечення комфортного і безпечного проживання у будинку.
Стаття 150. Суб'єкти управління багатоквартирними будинками

1. Управління багатоквартирним будинком здійснює на підставі законодавства його власник (співвласники) безпосередньо або через своїх уповноважених представників.

2. Рішення про управління багатоквартирним будинком, у якому існують відносини співвласності на спільне майно, а також про надання іншим особам повноважень на здійснення функцій з управління таким будинком приймаються загальними зборами власників приміщень у цьому багатоквартирному будинку та оформлюються протоколом зборів. Такі рішення є обов'язковими для всіх власників приміщень у багатоквартирному будинку.

3. Уповноваженими особами співвласників багатоквартирного будинку можуть бути:

1) житлово-будівельні та житлові кооперативи;

2) об'єднання співвласників багатоквартирних будинків;

3) будинкові комітети;

4) інші особи, визначені загальними зборами власників приміщень у багатоквартирному будинку.

4. Уповноваженим особам співвласників багатоквартирного будинку загальними зборами власників цього будинку може делегуватися право безпосередньо здійснювати управління цим будинком та/або право визначати управителя і укладати з ним відповідний договір.

5. У багатоквартирному будинку, усі приміщення якого належать одному власнику, рішення про управління багатоквартирним будинком, а також про надання іншій особі повноважень на виконання функцій з управління будинком приймаються таким власником одноосібно та оформлюються письмово у прийнятній для нього формі.

6. Якщо протягом одного року з моменту набрання чинності цим Кодексом або з моменту припинення виконання функцій з управління будинком особою, яка ці функції виконувала, власником (співвласниками) не прийняте рішення про управління багатоквартирним будинком або про надання повноважень на виконання функцій з управління цим будинком іншим особам, орган місцевого самоврядування визначає виконавця послуги з управління цим будинком у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства (далі - тимчасовий управитель).
Стаття 151. Способи та порядок управління багатоквартирними будинками

1. Власники приміщень у багатоквартирному будинку або уповноважені ними особи зобов'язані обрати один з таких способів управління цим будинком:

1) безпосереднє управління багатоквартирним будинком власниками приміщень у цьому будинку або уповноваженою ними особою;

2) управління будинком виконавцем послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (далі - управитель) на підставі відповідного договору.

2. Управителем може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання послуг з управління житловою нерухомістю та який відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

3. Власники приміщень у багатоквартирному будинку або уповноважені ними особи самостійно визначають управителя та укладають з ним договір про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків.

4. У разі визначення органом місцевого самоврядування тимчасового управителя через виникнення обставин, передбачених цим Кодексом, власники приміщень у багатоквартирному будинку або уповноважені ними особи зобов'язані укласти з ним договір про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків.

Після укладення такого договору власники приміщень у багатоквартирному будинку в будь-який момент можуть прийняти рішення про управління багатоквартирним будинком, обрати спосіб управління ним, визначити управителя, розірвати договір з тимчасовим управителем та укласти договір з управителем, визначеним самостійно. При цьому під час розірванні договору з тимчасовим управителем власники приміщень у багатоквартирному будинку або уповноважені ними особи повинні вирішити з ним усі спірні питання за взаємною згодою або у судовому порядку.

5. Управління багатоквартирним будинком може здійснювати тільки один управитель.

6. Незалежно від обраного способу управління багатоквартирним будинком діяльність з управління цим будинком провадиться відповідно до Правил надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 152. Договір про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків

1. За договором про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків одна сторона - власник (співвласники) передає другій стороні - управителеві на певний строк в управління багатоквартирний будинок, а друга сторона - управитель зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим будинком в інтересах власника (співвласників), що включає забезпечення комунальними послугами, послугою з утримання будинку та прибудинкової території, а також забезпечення дотримання правил користування спільним майном співвласників багатоквартирного будинку.

Договір про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків є публічним.

2. Договір про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків повинен включати такі істотні умови:

1) опис багатоквартирного будинку, що передається в управління, його прибудинкової території та розташованих на ній об'єктів;

2) права і обов'язки сторін договору;

3) розмір і форма плати, яку отримуватиме управитель, строки, порядок та умови її виплати;

4) порядок накопичення та використання коштів на утримання та ремонт багатоквартирного будинку;

5) порядок здійснення розрахунків, пов'язаних з управлінням багатоквартирним будинком;

6) порядок і строки звітування управителя перед власником (співвласниками) про управління багатоквартирним будинком;

7) відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання умов договору;

8) строк дії договору, умови та порядок його продовження і припинення.

3. Договір про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків укладається в письмовій формі відповідно до типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

4. Договір про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків, які не перебувають у приватній власності, укладається за результатами конкурсу, порядок проведення якого визначає Кабінет Міністрів України.
Стаття 153. Права і обов'язки управителя

1. Управитель має право:

1) одержувати на умовах та в порядку, визначених договором, плату за здійснення управління та відшкодування пов'язаних з цим витрат;

2) відповідно до законодавства визначати виробників/виконавців житлово-комунальних послуг та укладати з ними договори про надання житлово-комунальних послуг в багатоквартирному будинку;

3) залучати для виконання своїх обов'язків за договором як субпідрядників інших юридичних та фізичних осіб, залишаючись при цьому повністю відповідальним перед власником (співвласниками) за виконання умов договору.

2. Управитель зобов'язаний:

1) здійснювати управління багатоквартирним будинком відповідно до порядку, визначеного договором та законодавством;

2) утримувати багатоквартирний будинок у справному стані;

3) забезпечувати надання особам, що проживають у багатоквартирному будинку чи використовують приміщення в ньому для інших потреб, житлово-комунальних та інших необхідних послуг належних рівня та якості відповідно до встановлених правил, нормативів і норм;

4) забезпечувати своєчасність та повноту проведення розрахунків з виробниками/виконавцями житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку;

5) забезпечувати ефективне використання коштів на утримання та ремонт багатоквартирного будинку.

3. Управитель має також інші права та обов'язки, передбачені договором про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і законодавством.
Стаття 154. Права та обов'язки власника (співвласників) за договором про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків

1. Власник (співвласники) має право в порядку, передбаченому договором і законодавством:

1) здійснювати контроль за дотриманням управителем умов договору;

2) визначати розмір плати, яку отримуватиме управитель;

3) визначати та змінювати структуру і розмір плати за послуги з утримання будинків і прибудинкових територій на рівні, не нижчому ніж економічно обґрунтовані витрати на надання цих послуг.

2. Власник (співвласники) зобов'язаний:

1) забезпечити передачу управителю технічної документації, необхідної і достатньої для управління багатоквартирним будинком;

2) відшкодовувати на умовах та в порядку, передбачених договором і законодавством, управителеві необхідні витрати, здійснені ним у зв'язку з управлінням багатоквартирним будинком;

3) брати участь відповідно до законодавства у витратах, пов'язаних з приведенням багатоквартирного будинку у стан, що відповідає нормативним вимогам.

3. Власник (співвласники) має також інші права та виконує інші обов'язки, передбачені договором про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і законодавством.
Стаття 155. Дострокове припинення дії договору про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків

1. Дія договору про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків може бути достроково припинена за погодженням сторін та/або на вимогу однієї із сторін на умовах та у порядку, що передбачені цим договором.

2. Законодавством та договором про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків можуть бути передбачені інші підстави та порядок дострокового припинення його дії.

3. Спори, що виникають у разі дострокового припинення дії договору про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків, розв'язуються за погодженням сторін або в судовому порядку.
Стаття 156. Особливості надання житлово-комунальних послуг споживачам у багатоквартирних будинках

1. Договір про надання житлово-комунальних послуг особам, що проживають у багатоквартирному будинку чи використовують приміщення в ньому для інших потреб (далі - споживачі житлово-комунальних послуг), укладається між споживачем та управителем.

2. Для забезпечення надання споживачам у багатоквартирному будинку житлово-комунальних послуг управитель укладає договори з виробниками/виконавцями таких послуг у встановленому законодавством порядку.

3. Перед укладенням договорів, передбачених частинами першою і другою цієї статті, управитель, виробники/виконавці житлово-комунальних послуг та їх споживачі здійснюють тристороннє звіряння стану розрахунків за укладеними раніше договорами про надання таких послуг. У разі наявності заборгованості за такими договорами порядок її погашення визначається окремими додатками до договорів, передбачених частинами першою і другою цієї статті, що є їх невід'ємною частиною.

4. З дати набрання чинності договору, передбаченого частиною другою цієї статті, припиняється дія договорів про надання житлово-комунальних послуг, які були укладені раніше.
Стаття 157. Повноваження органів місцевого самоврядування з управління багатоквартирними будинками

1. У разі коли до органу місцевого самоврядування надійшов висновок державної житлово-комунальної інспекції про те, що власники приміщень у багатоквартирному будинку, який розташований на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, або визначений ними управитель не забезпечують належного управління цим будинком, внаслідок чого існує загроза заподіяння шкоди життю, здоров'ю та майну осіб, що проживають у такому будинку чи використовують приміщення в ньому для інших потреб, або інших осіб, він може вимагати припинення виконання зазначеними особами функцій з управління багатоквартирним будинком у судовому порядку.

Державна житлово-комунальна інспекція може проводити перевірку здійснення управління багатоквартирними будинками та надавати відповідні висновки за власною ініціативою або за зверненнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, власників приміщень або уповноважених ними осіб.

2. У разі прийняття судом рішення про припинення виконання власниками приміщень у багатоквартирному будинку або визначеним ними управителем функцій з управління багатоквартирним будинком та розірвання договорів про виконання таких функцій орган місцевого самоврядування визначає тимчасового управителя у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Стаття 158. Страхування багатоквартирного будинку та ризиків з управління ним

1. З метою забезпечення фінансових гарантій відшкодування збитків, що можуть бути завдані житлу, власник (співвласники) або за його (їх) дорученням управитель може здійснити добровільне страхування багатоквартирних будинків та/або житлових приміщень.

2. Страхування багатоквартирного будинку та/або житлового приміщення здійснюється на підставі договору відповідно до законодавства.

3. Управитель повинен укласти договір страхування, який покриває його ризик бути притягненим до відповідальності за завдання збитків, пов'язаних з провадженням ним діяльності з управління будинком, спорудою або групою будинків.
Глава 14. Утримання та реконструкція багатоквартирного будинку
Стаття 159. Утримання багатоквартирного будинку

1. Утримання багатоквартирного будинку є самостійною житлово-комунальною послугою, яка включає забезпечення:

1) прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території;

2) санітарно-технічного обслуговування;

3) обслуговування внутрішньобудинкових мереж;

4) утримання ліфтів;

5) освітлення місць загального користування;

6) поточного ремонту будинку;

7) вивезення побутових відходів.

2. Перелік робіт з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкових територій визначається центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Стаття 160. Обов'язок з утримання багатоквартирного будинку

1. Обов'язок з утримання багатоквартирного будинку несе управитель.

2. Управитель може на договірних засадах залучати до виконання робіт, необхідних для утримання багатоквартирного будинку, інших юридичних і фізичних осіб або доручити виконання зазначених робіт одній особі за договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

3. Особи, що проживають у багатоквартирному будинку чи використовують приміщення в ньому для інших потреб, укладають договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з управителем.
Стаття 161. Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій

1. За договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій одна сторона - замовник (власник (співвласники) або призначений ним управитель) доручає, а друга сторона - виконавець зобов'язується за плату здійснювати утримання багатоквартирного будинку.

2. Істотними умовами договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є:

1) опис багатоквартирного будинку, що передається в управління, прибудинкової території та розташованих на ній об'єктів;

2) права та обов'язки сторін договору;

3) перелік робіт з утримання багатоквартирного будинку, які повинні виконуватися, критерії оцінювання якості їх виконання;

4) порядок і умови надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій;

5) розмір плати, яку отримуватиме виконавець, строки, порядок та умови її виплати;

6) порядок і строки звітування виконавця перед замовником про утримання багатоквартирного будинку;

7) відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання умов договору;

8) строк дії договору, умови та порядок його продовження і припинення.

3. Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій укладається у письмовій формі в порядку, визначеному законодавством.
Стаття 162. Ремонт житлових будинків

1. Ремонт житлового будинку передбачає виконання комплексу будівельних робіт у рамках проведення капітального чи поточного ремонту, які спрямовані на відновлення будинку з можливим поліпшенням експлуатаційних показників його елементів.

Ремонт житлового будинку, в тому числі під'їзду та прибудинкової території повинен проводитися з урахуванням вимог осіб з обмеженими фізичними можливостями незалежно від того, чи проживають в них зазначені особи.

Кошти для капітального ремонту житлового фонду накопичуються на банківських рахунках відповідно до правил управління будинком, визначених Кабінетом Міністрів України, і використовуються в установленому законодавством порядку.

2. У першу чергу проводиться поточний ремонт житлових будинків і житлових приміщень, власниками яких є:

1) інваліди війни та прирівняні до них особи;

2) особи, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною;

3) особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

4) учасники бойових дій та особи, прирівняні до них;

5) учасники війни та особи, прирівняні до них.

3. Поза чергою проводиться капітальний ремонт приватних житлових будинків, власниками яких є:

1) інваліди війни та прирівняні до них особи;

2) особи, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною;

3) особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

4. Порядок проведення поточного і капітального ремонту житлових будинків затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Державна підтримка у проведенні ремонту житла здійснюється відповідно до законодавства.
Стаття 163. Внески на проведення капітального ремонту та реконструкції багатоквартирних будинків

1. Співвласники багатоквартирних будинків щомісяця сплачують внески на проведення капітального ремонту та реконструкції зазначених будинків.

Порядок розрахунку розміру внесків на проведення капітального ремонту та реконструкції багатоквартирних будинків, їх накопичення та використання визначається Кабінетом Міністрів України.

2. Власники окремих житлових та нежитлових приміщень, що перебувають у наймі (оренді), мають право покласти обов'язки із сплати внесків на проведення капітального ремонту та реконструкції будинку на наймачів (орендарів) цих приміщень, обумовивши це у договорах найму (оренди).

3. Одноосібний власник житлового будинку самостійно планує накопичення та використання коштів на капітальний ремонт і реконструкцію.
Стаття 164. Участь попередніх власників житлового фонду у першому після приватизації окремих квартир комплексному капітальному ремонті багатоквартирних будинків

1. Держава та територіальні громади як колишні власники житлового фонду беруть участь у фінансуванні першого після приватизації окремих квартир комплексного капітального ремонту багатоквартирних будинків (далі - перший капітальний ремонт) шляхом надання власникам (співвласникам) багатоквартирних будинків цільової адресної допомоги з державного та місцевого бюджету.

2. Порядок надання цільової адресної допомоги на перший капітальний ремонт визначається Кабінетом Міністрів України.

Обов'язковими умовами для надання цільової адресної допомоги на перший капітальний ремонт є:

1) фінансування робіт, пов'язаних з проведенням першого капітального ремонту за рахунок коштів державного та місцевого бюджету, коштів співвласників житлового багатоквартирного будинку та інших коштів;

2) передача багатоквартирного будинку, який перебував на балансі колишнього власника, в управління об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку чи управителю або в самоуправління співвласників багатоквартирного будинку;

3) наявність висновку про необхідність капітального ремонту;

4) проведення енергоаудиту будинку;

5) наявність належним чином затвердженої проектно-кошторисної документації на виконання робіт, пов'язаних з проведенням капітального ремонту будинку;

6) прийняття на загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку або членів об'єднання його співвласників рішення про проведення першого капітального ремонту, сплату співвласниками їх частки у його фінансуванні; про взяття кредиту (у разі потреби), а також про делегування об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку, управителю або іншій особі відповідних повноважень.

3. Під час проведення першого капітального ремонту виконуються роботи, пов'язані з усуненням виявлених несправностей та пошкоджень усіх елементів будинку.

До складу робіт, що підлягають виконанню під час проведення першого капітального ремонту, включаються роботи, спрямовані на підвищення рівня благоустрою будинку та прибудинкової території, встановлення технічного обладнання, якого не вистачає, поліпшення експлуатаційних показників будинку, збільшення його енергетичної ефективності.

До складу робіт, що виконуються під час проведення першого капітального ремонту, не включається ремонт житлових і нежитлових приміщень будинку (крім допоміжних), який повинні проводити їх власники або наймачі.
Стаття 165. Комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду під час реалізації інвестиційних проектів

1. Реалізація інвестиційних проектів з комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду здійснюється відповідно до чинного законодавства з викупом земельних ділянок для задоволення суспільних потреб або без такого викупу.

2. Під час реалізації інвестиційних проектів комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду, передбаченої генеральним планом відповідного населеного пункту, повинні бути виконані такі умови:

1) оприлюднення в засобах масової інформації рішення органу місцевого самоврядування про реалізацію проекту комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду протягом одного місяця після його прийняття, але не пізніше ніж за рік до початку реалізації проекту;

2) письмове попередження про вилучення житла для реалізації інвестиційного проекту усіх власників і наймачів житла, розташованого в межах кварталів (мікрорайонів), у яких передбачається комплексна реконструкція застарілого житлового фонду;

3) запропонування власнику житла іншого упорядженого житла, передбаченого частиною третьою цієї статті, в межах кварталів (мікрорайонів) комплексної реконструкції застарілого житлового фонду або в межах суміжних з ними кварталів (мікрорайонів).

3. Наймачеві повинно бути запропоноване інше упоряджене житло відповідно до цього Кодексу, цивільного законодавства та умов договору найму житла, яке повинно розташовуватися у межах кварталів (мікрорайонів) комплексної реконструкції застарілого житлового фонду або в межах суміжних з ними кварталів (мікрорайонів).

Особам, які займали окрему квартиру, повинна бути надана окрема квартира. Якщо наймач займав більш як одну кімнату, йому надається житлове приміщення з такою самою кількістю кімнат незалежно від числа осіб, які проживали в цьому житловому приміщенні. За площею житлове приміщення повинно бути не меншим ніж те, яке займав наймач. У разі неможливості надати таке саме за площею житло наймачу повинно бути запропоноване житло більшої площі.

Якщо наймач або члени його сім'ї, які постійно проживають разом з ним, мають право на додаткову житлову площу і фактично користуються нею, житлове приміщення надається з урахуванням норми додаткової житлової площі.

4. Компенсація власникам (наймачам) житлових (нежитлових) приміщень, земельних ділянок та іншого майна, відчуженого під час комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду, надається у встановленому законодавством порядку.

5. Норми цієї статті застосовуються у разі:

1) проведення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду;

2) надання компенсації за втрату житла через вилучення земельної ділянки для задоволення суспільних потреб.

6. Спори щодо переселення вирішуються в судовому порядку.
Стаття 166. Надання житла у зв'язку із знесенням житлового будинку

1. Якщо будинок визнано аварійним (будинок, його конструктивні елементи, перебувають у стані, який може призвести до обвалу будинку, через що його подальша експлуатація повинна бути негайно припинена), непридатним для проживання і таким, що підлягає знесенню або вилученню для задоволення суспільних потреб, наймачам, які з нього виселяються, надається в позачерговому порядку інше упоряджене житло.

2. Власники будинків (їх частин), квартир у будинках, які підлягають знесенню або вилученню для задоволення суспільних потреб, відселяються за їх згодою відповідно до законодавства. Таким власникам житла забудовник надає компенсацію відповідно до статті 188 цього Кодексу.

Забудовник здійснює також відшкодування громадянам витрат, пов'язаних з переїздом на нове місце проживання.

Ринкова вартість будинків, що підлягають знесенню, а також квартир (їх частин) у таких будинках визначається незалежним оцінювачем відповідно до законодавства.

Орган місцевого самоврядування видає забудовникові дозвіл на знесення будинку (будинків) та початок будівництва тільки після відселення всіх жителів.

3. Спори, що виникають з питань, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, вирішуються в судовому порядку.
Стаття 167. Надання громадянам житла у зв'язку з реконструкцією житлового будинку

1. У разі реконструкції житлового будинку, яка не може проводитися без відселення громадян, наймодавець зобов'язаний надати наймачу і членам його сім'ї на час проведення реконструкції інше житло в маневреному житловому фонді.

За пропозицією наймодавця та за наявності письмової згоди наймача і повнолітніх членів його сім'ї їм може бути надане для постійного проживання інше упоряджене житло.

У разі проведення реконструкції, необхідність якої визначається власником приватного будинку, співвласниками багатоквартирного будинку, таким власникам (співвласникам) житла і членам їх сімей на період реконструкції зазначених будинків за їх згодою надається житло в маневреному житловому фонді на підставі відповідного договору.

Якщо власник квартири, наймач і члени їх сімей відмовляються від переселення, це питання вирішується в судовому порядку.

2. Після закінчення реконструкції житлового будинку наймач та члени його сім'ї мають право вселитися в житло, яке вони займали до реконструкції.

Витрати, пов'язані з переселенням жителів будинку, відшкодовуються замовником реконструкції.
Стаття 168. Надання іншого упорядженого житла в разі неможливості збереження житла (його частини) чи зміни його розміру в результаті реконструкції житлового будинку

1. У разі коли в результаті реконструкції житлового будинку квартира (її частина), яку займає наймач і члени його сім'ї, не може бути збережена чи площа її збільшується або зменшується, наймачу і членам його сім'ї за його згодою до початку реконструкції надається наймодавцем інше упоряджене житло.

2. Якщо в результаті реконструкції житлового будинку площа квартири зменшується, власникам житла надається інше упоряджене житло. У разі збільшення площі власник житла має право одержати інше упоряджене житло, яке за розміром не повинно бути меншим ніж займане, або заплатити за різницю площі за собівартістю.
Стаття 169. Реконструкція житлових будинків

1. Реконструкція житлових будинків проводиться їх власниками з дозволу органів місцевого самоврядування відповідно до законодавства.

Роботи з реконструкції багатоквартирних будинків проводяться підрядною організацією за договором (контрактом) на замовлення управителя за дорученням (погодженням) співвласників з дозволу органів місцевого самоврядування.

2. Виготовлення проектної документації та проведення робіт з реконструкції багатоквартирного будинку здійснюються відповідно до законодавства.

3. Відселення жителів багатоквартирного будинку для проведення реконструкції здійснюється відповідно до затвердженого плану реконструкції житлових будинків.

У разі коли реконструкція проводиться без відселення жителів, підрядник зобов'язаний забезпечити їх безпечне проживання відповідно до затвердженої проектної документації реконструкції житлових будинків.

Особи, визнані судом винними в перешкоджанні проведенню реконструкції, несуть відповідальність згідно із законодавством.

4. Реконструкція житлових будинків, у тому числі під'їздів, сходових кліток та житла, прибудинкової території повинна проводиться з урахуванням потреб осіб з обмеженими фізичними можливостями незалежно від того, чи проживають в них зазначені особи.

5. У разі коли житло інваліда (дитини-інваліда) не відповідає висновку медико-соціальної експертизи і немає можливості пристосувати його до потреб інваліда (дитини-інваліда), за згодою інваліда (сім'ї, в якій виховується дитина-інвалід) може проводитися заміна житла.
Стаття 170. Реконструкція житлових приміщень

1. Реконструкція житлових приміщень без дозволу органів місцевого самоврядування забороняється, якщо:

1) змінюється площа будь-якого з приміщень квартири;

2) змінюється функціональне призначення приміщення;

3) здійснюється втручання в несучі або зовнішні захисні конструкції, внутрішньобудинкові інженерні мережі, обладнання;

4) проводиться будь-яке переобладнання, перепланування в панельному будинку.

Документація про виконані роботи, пов'язані з ремонтом, переобладнанням квартири, повинна бути зареєстрована в бюро технічної інвентаризації протягом трьох місяців після завершення таких робіт.

2. У разі коли власник має намір виконати роботи, зазначені в частині першій цієї статті, він зобов'язаний отримати дозвіл на будівництво та виконання будівельних робіт в органах місцевого самоврядування відповідно до законодавства.

3. Наймач або власник житла, який самовільно здійснив перепланування або переобладнання житла, зобов'язаний за власні кошти привести таке житло у попередній стан відповідно до затвердженої проектної документації.
Стаття 171. Вилучення житла, яке перебуває у власності громадян та юридичних осіб, для задоволення суспільних потреб

1. Вилучення житла у зв'язку із суспільною необхідністю відбувається за згодою його власників виключно за умови надання компенсації власнику такого житла. Компенсація надається відповідно до частини третьої статті 181 цього Кодексу.

Вилучення житла у зв'язку із суспільною необхідністю може здійснюватися:

1) у зв'язку з вилученням земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю

2) у зв'язку із зведенням будинків, споруд та інших виробничих об'єктів державної і комунальної власності;

3) у зв'язку із створенням об'єктів природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

4) у зв'язку із створенням об'єктів оборони та національної безпеки;

5) у зв'язку з будівництвом та обслуговуванням лінійних об'єктів і об'єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафтових та газових терміналів, електростанцій тощо);

6) у зв'язку із задоволенням інших потреб, визначених законодавством.

2. Власник житла не пізніше ніж за один рік до вилучення житла для задоволення суспільних потреб повинен бути письмово попереджений органом, який приймає рішення про таке вилучення.

3. Викуп житла або інша визначена частиною третьою статті 181 цього Кодексу компенсація надається за згодою власника такого житла. Ціна житла встановлюється на основі його ринкової вартості або за договором.

4. Спори щодо вилучення житлового приміщення, викупної вартості або умов надання визначеної частиною третьою статті 181 цього Кодексу компенсації розв'язуються в судовому порядку.

5. Наймачу житла, яке вилучено для задоволення суспільних потреб, відповідно до цього Кодексу, цивільного законодавства та умов договору найму надається інше упоряджене житло, передбачене частиною третьою статті 181 цього Кодексу.

6. Витрати, пов'язані з переселенням наймача або власника з житла, яке вилучається для задоволення суспільних потреб, здійснює особа, що вилучає житло.
Стаття 172. Компенсація збитків, пов'язаних з реконструкцією чи капітальним ремонтом багатоквартирного будинку

1. Про те, що в результаті проведення реконструкції чи капітального ремонту житло не може бути збережено чи його розмір істотно зміниться, наймач або власник, який проживає в ньому, повинен бути письмово попереджений про це не менше ніж за рік до початку робіт.

2. У разі коли під час проведення реконструкції чи капітального ремонту житло не може бути збережено чи його розмір істотно зміниться:

1) наймачу житла та особам, які проживають разом з ним, надається за їх згодою інше житло, передбачене частиною третьою статті 181 цього Кодексу.

2) власнику житла за його згодою та вибором надається:

інше житло, передбачене частиною третьою статті 181 цього Кодексу;

земельна ділянка для будівництва садибного будинку з відшкодуванням вартості його будівництва відповідно до законодавства;

грошова компенсація за ринковою або договірною ціною.

3. Ринкова ціна житла визначається незалежним оцінювачем відповідно до законодавства. Оцінка проводиться за кошти замовника реконструкції чи капітального ремонту.

4. Власник житла повинен бути попереджений про умови надання визначеної пунктом 2 частини третьої цієї статті компенсації не пізніше ніж за шість місяців до початку робіт.

5. Спори щодо проведення реконструкції чи капітального ремонту, а також умов компенсації розв'язуються в судовому порядку.
Стаття 173. Державний нагляд і контроль за використанням та утриманням житлового фонду і об'єктів комунального господарства

1. Державний нагляд і контроль за використанням та утриманням житлового фонду і об'єктів комунального господарства здійснюються державною житлово-комунальною інспекцією.

2. Державна житлово-комунальна інспекція має територіальні органи, які утворюють єдину систему державного контролю за додержанням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами вимог до забезпечення належного технічного стану житлового фонду, надання населенню житлово-комунальних послуг відповідно до вимог нормативно-правових актів, цільового використання, належного обслуговування та ремонту житлового фонду, об'єктів комунального господарства.

3. Положення про державну житлово-комунальну інспекцію затверджує Кабінет Міністрів України.
Стаття 174. Громадський контроль за утриманням житлового фонду

1. Особи, а також органи самоорганізації населення, об'єднання власників житла та співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельні кооперативи, житлові кооперативи, молодіжні житлові комплекси відповідно до своїх статутів беруть участь у:

1) здійсненні заходів щодо поліпшення, утримання та збереження житлового фонду;

2) захисті своїх прав та інтересів, пов'язаних з утриманням і збереженням житла;

3) визначенні, у тому числі на конкурсній основі, підприємств, установ та організацій для управління, обслуговування, ремонту і реконструкції житла, надання комунальних послуг;

4) здійсненні контролю за цільовим витрачанням коштів на утримання житлових будинків і прибудинкових територій та оплатою житлово-комунальних послуг;

5) виконанні робіт з упорядження та озеленення прибудинкових територій.

2. За результатами перевірки стану житлового фонду та прибудинкових територій органи самоорганізації населення, громадські організації можуть залучати населення на добровільних засадах до здійснення заходів щодо охорони довкілля, пам'яток історії та культури, проведення робіт з благоустрою та утримання в належному стані дворів, вулиць, зелених насаджень загального користування, обладнання дитячих і спортивних майданчиків, кімнат дитячої творчості, клубів за інтересами тощо.

3. Результати здійснення громадського контролю за утриманням житлового фонду підлягають оприлюдненню на зборах жителів будинків, розташованих на відповідній території, та розгляду органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному законодавством.
Розділ V. Відповідальність за порушення житлового законодавства
Стаття 175. Відповідальність за порушення житлового законодавства

1. Притягаються до відповідальності відповідно до закону особи, винні у:

1) порушенні прав власника житла;

2) порушенні порядку взяття на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі осіб, які мають право на отримання соціального житла, зняття з обліку і надання особам житла та відведення земельних ділянок для житлового будівництва;

3) прийнятті рішень, які порушують установлений порядок проведення реконструкції багатоквартирних будинків;

4) створенні умов, що призвели до порушення строків реконструкції багатоквартирних будинків;

5) порушенні правил утримання житлових будинків;

6) несвоєчасному проведенні ремонту житлових багатоквартирних будинків;

7) самовільному переобладнанні житлових будинків, квартир (їх частин) та використанні їх не за призначенням, крім випадків, передбачених статтями 11 і 112 цього Кодексу;

8) безгосподарному утриманні житлових будинків, квартир (їх частин) і прибудинкових територій;

9) зіпсутті житлових будинків, квартир (їх частин), елементів будинків та об'єктів упорядження прибудинкових територій;

10) порушенні умов договору найму житла;

11) створенні несприятливих умов для спільного проживання у будинках, квартирах (їх частинах);

12) порушенні встановленого порядку оплати житла і комунальних послуг;

13) порушенні вимог цього Кодексу щодо пристосування будинків і житла до вимог осіб з обмеженими фізичними можливостями;

14) порушенні інших передбачених законодавством прав та обов'язків, пов'язаних з житловими правовідносинами.
Стаття 176. Відшкодування збитків, завданих житловому фонду

1. Підприємства, установи, організації, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, а також особи, дії яких призвели до зіпсуття житлових будинків, квартир (їх частин), елементів будинків, об'єктів упорядження і зелених насаджень на прибудинкових територіях, зобов'язані відшкодувати власникам житла завдані збитки.

2. Особи, з вини яких підприємства, установи, організації, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зазнали втрат, пов'язаних з відшкодуванням збитків згідно з частиною першою цієї статті, несуть передбачену законом відповідальність.
Розділ VI. Розв'язання житлових спорів
Стаття 177. Порядок розв'язання житлових спорів

1. Житлові спори розв'язуються відповідно до законодавства у судовому порядку.

2. Виселення осіб із займаного ними приміщення допускається з підстав, установлених законодавством. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Розділ VII. Міжнародні відносини у житловій сфери
Стаття 178. Міжнародні договори в сфері житлового законодавства

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить українське житлове законодавство, то застосовуються правила визначені відповідним міжнародним договором.
Стаття 179. Міжнародне співробітництво в житловій сфері

Україна здійснює міжнародне співробітництво в житловій сфері відповідно до національного та міжнародного законодавства.

Неправомірні обмеження міжнародного співробітництва в сфері житлового законодавства з боку державних органів і посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому порядку, в тому числі й до суду.
Розділ VIII. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Кодекс набирає чинності з _________ 2009 року.

2. До приведення законодавства у відповідність з Житловим кодексом України акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу.

3. Житловий кодекс України застосовується до житлових правовідносин, що виникли після введення його в дію.

4. Стосовно житлових правовідносин, які виникли до набрання чинності Житловим кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

5. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Кодексом:

1) підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення до законів змін, що випливають із цього Кодексу;

2) привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Кодексом.

6. Визнати такими, що втратили чинність:

1) Житловий кодекс Української РСР (Відомості Верховної Ради УРСР, 1983 р., додаток до N 28, ст. 573 з наступними змінами);

2) Закон України "Про житловий фонд соціального призначення" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 19 - 20, ст. 159).

7. У частині другій статті 382 Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 40 - 44, ст. 356) слово "сумісної" замінити словом "часткової".

8. Органам місцевого самоврядування забезпечити проведення до 1 січня 2010 року інвентаризації та обліку житла, яке може використовуватися як соціальне.

9. Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, виконавчим органам сільських, селищних і міських рад протягом року після набрання чинності цим Кодексом забезпечити упорядкування черги на житло.

Для упорядкування черги на житло органи місцевого самоврядування утворюють тимчасові спеціальні комісії в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тимчасові спеціальні комісії утворюються не пізніше ніж через два місяці і припиняють діяльність не пізніше ніж через дванадцять місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.

Тимчасові спеціальні комісії за письмовим зверненням осіб, зазначених в абзаці першому частини десятої цих Прикінцевих та перехідних положень, можуть брати таких осіб на облік для отримання соціального житла з одночасним зняттям з квартирного обліку.

10. Списки осіб, які перебувають на обліку для поліпшення житлових умов, на день набрання чинності цим Кодексом є основою для їх упорядкування. Копія цих списків на день набрання чинності цим Кодексом у встановленому порядку здається на зберігання в архів.

Зазначені списки повинні бути опубліковані у місцевих засобах масової інформації протягом одного місяця після набрання чинності цим Кодексом.

11. Приватизація житлового фонду здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та завершується до 1 січня 2010 року.

12. Особам, у яких витрати на оплату в межах середніх норм споживання житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива перевищують встановлений законодавством розмір, надається державна допомога відповідно до законодавства.

Порядок надання населенню державної допомоги для відшкодування витрат на оплату в межах середніх норм споживання житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива визначається Кабінетом Міністрів України.
 

Есть мнение? Вы можете оставлять отзывы или комментарии (1)
Просим не писать отзывов провокационного характера (т.е. таких, которые направлены против лиц, государств, организаций и т.д., с целью подтолкнуть их на неадекватные поступки).
Просим воздержаться от формулировок или выражений, унижающих достоинство человека, организации и государства. Здесь принято, что любую позицию можно аргументировать коротко и цивилизованно, не прибегая к грубым выражениям, или таких, которые перечислены выше.
Алксандр 23 июня 2016 в 11:32 0
Даний житловий кодекс України не може використовуватися у судовій практиці, так як він не зареєстрований у Мінюсті України. На даний час діє житловий кодекс Української РСР. Цікаво, а коли депутати приймуть саме житловий кодекс України ?

(можно без регистрации)
Последние новости:
ЖК Рыбальский - жизнь у воды
Жилой район RYBALSKY – чарующее место, где хочется жить, учиться и работать. Мало кто знает биографию Рыбальского, а ведь она, как и жизнь любого человека, полна интересных фактов и...
Податок на нерухомість – що ви знаєте про сюрпризи від влади?
Ще з середини минулого року українці, які мають у власності житло великої площі, змушені сплачувати державі додаткові податки. «Зайвими» вважаються квадратні метри понад 60 у квартирі...
Названы три условия для отмены моратория на продажу украинской земли
Для осуществления продаж сельскохозяйственных украинских земель необходимо выполнение трех условий, по словам эксперта Дениса Марчука.
Цены на квартиры в Киеве: прогноз на зиму 2015-2016
Эксперты и просто те, кого интересует рынок недвижимости, делают свои прогнозы стоимости квартир в Киеве в зимний период.
Підвищення курсу долара неминуче призведе до зниження цін на вторинному ринку нерухомості.
Зниження цін на вторинному ринку нерухомості неминуче, - експерт По оцінками експертів, вартість квадратних метрів знизиться рівно настільки, наскільки подорожчав долар. «Подібну картину...